Полтава принесла в життя Івана Буніна, разом з новими враженнями та життєвим досвідом, велике любовне розчарування…
Ім’я відомого російського письменника, лауреата Нобелівської премії Івана Олексійовича Буніна пов’язане з Полтавою.
Уперше це місто він побачив у лютому 1891 року, коли приїхав на гостину до старшого брата Юлія.
Період життя в Полтаві можна вважати щасливим для Буніна: його твори активно друкуються, в 1894 році у Полтаві відкривається «Книжковий магазин Бунина».
У Полтаві Бунін спробував на смак сімейне життя.
Із Варварою Бунін познайомився в «Орловському віснику», де вона тимчасово працювала коректором, він – помічником редактора. Їх коханню не стали на перешкоді ні вік (Варвара старша від поета), ні батько дівчини, який не бажав, щоб донька вийшла заміж за бідного. Варвара пішла наперекір батькові і разом з коханим жила в громадянському шлюбі. Бідність закинула закоханих в Полтаву до брата Юлія.
У Полтаві Іван Олексійович працював у статвідділі, очолюваний братом, дописував до «Полтавських губернських відомостей», був бібліотекарем земської управи (на фото).
Однак невдовзі стосунки між парою зіпсувались.
Варвара то приїжджала до Полтави, то їхала додому в Орел. І хоч незабаром Варвара отримала листа від батька з дозволом на їх шлюб, про це рішення Буніну вона нічого не сказала. Невдовзі Варвара почала зустрічатись з іншим чоловіком – Арсенієм Бібіковим.
4 листопада 1894, коли Буніна не було вдома, Варвара покинула його, лишивши коротку записку: «Від’їжджаю, Ваню, не поминай мене лихом».
До свого суперника Арсенія Бібікова, обранця Варвари, Бунін не відчував ненависті, ба більше - вони заприятелювали.
Пережиті події лягли в основу сюжету п’ятої книги «Життя Арсеньєва».
У 1896 та 1897 роках Бунін знову приїздив у Полтаву.
За рік після останніх відвідин письменник одружився і більше не відвідував міста, проте не забував ці краї.
Пізніше він написав: «Полтавську губернію я надзвичайно люблю»…