В основі ведичних, природничих знань, за якими жили наші пращури тисячі років, закладені вічні закони Всесвіту.
Найдавнішою, з відомих нині, світоглядною концепцією є ведичний світогляд пращурів арійських народів, максимально наближений до сучасних концепцій та уявлень фізики, математики, кібернетики, інших природничих наук про оточуючий людину Всесвіт.
В основі ведичних, природничих знань, за якими жили наші пращури тисячі років, закладені вічні закони Всесвіту і людського буття, як вічний Сам Творець.
Християнству всього 2000 років, а на Русі християнству всього 1000 років.
В нашій історії християнство займає всього одну двадцяту частину.
Але ж Наші предки якось жили до християнства, і не просто жили, а змогли вижити і примножити свій рід протягом цих довгих років, творячи могутні держави.
Їх життєві сили подолали всі найважчі випробування за ці довгі тисячоліття. Це багато про що говорить. Це говорить про їх тілесні, інтелектуальні та духовні сили. А духовної сили без Творця не існує. Тільки Творець дарує людям духовну силу.
І кров усіх наших предків перебуває в нас самих, в наших генах.
Священна книга християн «Біблія» в перекладі читається як «Книга».
Біблія не є творінням Бога чи богів і вона не звалилась на людство з небес. Це хроніка буття єврейського народу, що пережила безліч перекладів і тлумачень.
До імператора Риму Констянтина Великого Біблії не існувало.
Саме за часів Констянтина Великого та за його наказом з різних за походженням і змістом джерел була складена Біблія.
В часи Констянтина офіційною релігією Риму (в інтерпретації сучасних філософів і теологів), було «язичництво».
Римляни, успадкувавши світогляд греків, поклонялись Юпітеру та багатьом іншим богам. І це було традицією «Сонячного культу», поширеного в Європі і на більшій частині Азійського континенту (на відміну від Місячного культу, що панував у країнах з семітським населенням).
Язичник за світоглядом Констянтин Великий за посадою був верховним священником культу «Непереможного Сонця» і охрестили його лише перед смертю.
В часи імператорства Констянтина Римську імперію охопили заворушення між «язичниками» і послідовниками Христа.
Констянтин розумів, що силовими засобами зробити християнство частиною світогляду європейців неможливо.
Необхідно було поєднати ВЕДИЧНИЙ світогляд, символи, визначні дати (особливо природні) і ритуали європейців з християнською традицією, створити РЕЛІГІЙНИЙ ГІБРИД, прийнятний для обох сторін.
Єгипетські сонячні диски перетворилися у німби святих, а піктограми богині Ісіди з сином Гором на руках стали прообразом Діви Марії з немовлям Христом на руках.
Практично всі елементи християнського ритуалу – мітра, алтарь, славослів’я, причастя, поїдання «тіла Христового» та інші, — були запозичені з ВЕДИЧНОЇ віри та її трансформацій.
Історична дата народження Ісуса Христа невідома, тим паче, що дата Нового року у євреїв припадала на 22 вересня.
Та зважаючи на те, що зороастрійський бог Митра народився 25 грудня, був похований в склепі на схилі гори і воскрес через три дні; що 25 грудня (день сонцестояння) є днем народження Білобога, Осіріса, Адоніса, Діонісія, Крішни, Будди та інших богів і пророків; що Крішну і Будду в день народження обдаровували золотом, ладаном і міррою, день народження Христа (Різдво) теж віднесли до 25 грудня.
Змінився і священний день – з єврейської суботи (шабата) на ведичну неділю – сьомий і останній день творіння Всесвіту за ВЕДИЧНОЮ традицією.
З метою канонізації законів і норм християнської релігії, Констянтин зібрав «Вселенський собор», де були поєднані.
Паска (Пешох) і Великдень, установлена роль єпископів, церковного таїнства і офіційно визнана божественна природа Ісуса Христа, як Сина Бога.
Єдиним вірним джерелом християнства стає Римська католицька церква, а виразником волі Христа - Римський папа.
Підвищення статусу Ісуса Христа відбулось майже через 400 років після його смерті, коли уже було написано багато хронік життя і діянь Великого Пророка Людства і де Він описувався як ПРОСТА СМЕРТНА ЛЮДИНА.
Констянтин розуміє, що необхідно «переписати» святі книги й тому ініціює написання Біблії, куди б не входили Євангелії, що розповідають про людські риси Христа, а лише про божественні.
З більше ніж П’ЯТИДЕСЯТИ Євангелій були вибрані чотири (від Матфея, Луки, Марка та Іоанна), а з них лише те, що говорить про божественну сутність Христа.
Всі інші Євангелії були об’явлені поза законом, зібрані і спалені.
Ті ж християни, що користувались іншими Євангеліями, були об’явлені поза законом, єритиками («haeriticus» - латинське «вибір»).
Незважаючи на старання «богословів» і служителів церкви деякі із зібраних Євангелій уціліли і «ходять в апокрифах».
Крім того, в 1950 році в печері поблизу Кумрана були знайдені «сувої Мертвого моря», а в 1945 Коптські сувої в Наг Хаммаді, де мова йде про земний шлях Христа.
Найважливішим нововведенням Констянтина в Християнство був канон «Троїці».
В іудаїзмі і в ранньому християнстві поняття троїчності Бога відсутнє, в той час, як у ведичному світогляді воно є домінуючим, центральним.
Щоб наблизити християнство до ведичного світогляду штучно вводиться поняття Троїці: Бога, Сина Бога і Духу Святого (у вигляді голуба, що спустився на плече Ісуса Христа).
Збираючи Біблію «до купи», Констянтину не вдалось уникнути багатьох недоречностей.
В Старий Заповіт Біблії було відібрано шість томів, в тому числі Тора (Тойра), як першооснова Старого Заповіту.
Тора (закон, даний Мойсею Богом) складається із п’яти книг: Сефер Берешіт
(Книга Початків), Елле Шемот (отже імена), Ваїкра (Він назвав), Бамідбар (у пустелі) та Елле гардебарім.
Після перекладу на грецьку мову вони отримали назви: Буття, Вихід, Левіт, Числа і Другозаконня.
До Нового Заповіту ввійшли чотири вибраних Євангелії та чотирнадцять книг рабіна Савла, відомого більше як апостол Павло.
Саме Савлу належить найбільший внесок у ПЕРЕТЛУМАЧЕННЯ ВЧЕННЯ ХРИСТА ЧЕРЕЗ КАНОНИ ІУДАЇЗМУ і в СТВОРЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ЗА ЗРАЗКОМ ІУДЕЙСЬКОЇ, багато в чому ВІДМІННОЇ за ЗМІСТОМ ВІД ВЧЕННЯ ХРИСТА.
По своїй сутності Біблія є европізованим варіантом Талмуду і Кабали, поєднаних Констянтином з канонами Ведичної віри, що призвело до багатьох розбіжностей і недоречностей, над якими потішались автори різних варіантів «цікавих» біблій.
В той же час проведена Констянтином велика церковна реформа надала нового вигляду християнству, наповнивши його в багатьох аспектах відичним змістом, що полегшило ПІДМІНУ ВЕДИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ ХРИСТИЯНСЬКО-ІУДАЇСТИЧНИМ.
За матеріалами науково-дослідницької книги «Вість» вченого фізика, кандидата технічних наук, доцента В.Ю. Шевцова.