Сьогодні українці вшановують пам'ять жертв голодомору-геноциду 1932-33 років. На Театральній площі Полтави пройшов мітинг-реквієм до Дня пам’яті жертв голодомору і політичних репресій в Україні. О 16:00 оголосили хвилину мовчання. Учасники запалили свічки в пам’ять про загиблих в роки радянсько-сталінських репресій, під час Революції гідності на Майдані і під час бойових дій на Сході України. Кількасот городян рушили Хресною скорботною ходою до Соборної площі за архієпископом Полтавським і Кременчуцьким Федором. Владика у Свято-Успенському кафедральному соборі провів поминальне богослужіння.
Всі городяни проходили повз інсталяцію – на столі доступні полтавцям 1932 року наїдки – гнилі яблука і кілька колосків дикої трави. Над ними – чорно-білі документальні фотокартки самих городян, які намагалися цим врятуватись, врятувати своїх дітей, страждали і померли тоді від голоду.
Голодомор – це страшний злочин проти української народу, який був штучно організований радянською владою для знищення нації. Усвідомлення масштабів катастрофи – беззаперечний доказ незламності національного духу.
Цьогоріч виповнюється 81-а річниця цієї страшної сторінки історії України.
І вперше цьогоріч уся Україна відзначає День Гідності та Свободи України. Символічно, що ці дві дати знаходяться поряд в історичному календарі української нації. Як понад вісімдесят років тому, так і нині, народ відстоює свої національні цінності, право на вільне життя на власній землі та можливість самому обирати шлях подальшого розвитку.
Попри довголітнє замовчування голодоморів колишнім тоталітарним режимом, з пам’яті полтавчан, із таємних архівів з кожним роком все більше відкривається страшна правда про ті голодні роки. На сьогодні парламенти чотирнадцяти держав визнали Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Свідомою, спланованою і цинічно втіленою спробою знищення нації.
кожний прожитий день віддаляє нас від тих страшних подій. Та ще є живі земяки, котрі пам’ятають можуть розповісти. У наших сучасників ще залишається шанс засвоїти цей урок історії не за підручниками, а через спогади живих свідків.
В історії світової цивілізації немає жодного прикладу того, коли в спосіб мордування голодом знищували народ.
Так саме немає прикладу в історії Європи щоби зневолена і замордована земля не повстала і не скинула з себе варяга.
На своєму історичному шляху український народ зазнав чимало випробувань, і сьогодні, в ці непрості для країни часи, ми знову виборюємо право на незалежність.
Але українську націю не вдалося здолати. І події минулого року показали, що українці не хочуть жити під чиїмось ярмом.