«Мій дідусь, в майбутньому полковник Ткаченко, прибув до Полтави разом із дружиною – родовитою козачкою – і служив у танковому училищі, яке готувало з інженерів офіцерів запасу танкових військ. На війну дідусь пішов командиром батальйону, потім повернувся до Полтави. Батьки познайомилися теж у Полтаві, тут зареєстрували шлюб», - розповідає Андрій Пушкарьов.
Тоді у нашому місті були проблеми з наданням житла військовим, тож батькові Андрія, який служив у дальній авіації, запропонували переїхати до Північного Кавказу у місто Моздок. Там розгортався новий аеродром з надсучасними стратегічними бомбардувальниками.
«Після того, як тато трагічно загинув у льотній пригоді, наша родина повернулася до Полтави. Тут я закінчив 13-ту школу. Потім вступив до Казанського інституту цивільної авіації», - говорить полковник Пушкарьов.
По закінченні інституту Андрія призвали до Військово-Космічних Сил, де він потім і прослужив усе життя.
«Починав служити в Євпаторії інженером телеметричних станцій СТІ обробки телеметрії, а закінчив службу командиром орбітальної групи. Коли нашій космонавтиці виповнилося 50 років, у мене за плечима було 23 роки стажу. З подивом довідався, що я вже ветеран Космічних Сил», - розповідає полковник.
Служба Андрія Пушкарьова була надзвичайно цікавою: брав участь у різних цікавих проектах, зокрема, забезпечував політ орбітального космічного корабля багаторазового використання «Буран», а також наукові експедиції на Венеру та комету Галлея у рамках проекту «Вега» (скорочення від «Венера» та «Галлея»).
«Це був дуже цікавий проект. Автоматична міжпланетна станція, наблизившись до Венери, скидала на планету один із апаратів, а потім брала курс на комету Галлея. За допомогою телеметричних систем на своєму польотному моніторі я бачив, як посадочний модуль заходить у шари венеріанської атмосфери, як навколо нього зростають температура, тиск. Це було дивне відчуття, схоже на відчуття першопроходця», - ділиться спогадами Андрій.
За словами ветерана космічних сил, наукова робота в космосі чимось схожа на роботу лікаря. «Ти не бачиш апарат, не можеш до нього злітати з паяльником, а коригуєш його політ, виправляєш позаштатні ситуації, спираючись лише на телеметричні показники, як лікар на кардіограму. Ціна помилки, звісно, не людське життя, а лише мільйони доларів. Така робота постійно тримає тебе в тонусі, у навантаженні, не дає «зачахнути» мізкам», - розповідає Андрій Пушкарьов.
З 2007 року Андрій з родиною мешкає у Полтаві. Входив у ініціативну групу зі створення музею 13-ї гвардійської Дніпропетровсько-Будапештської важкобомбардувальної авіаційної дивізії і пишається тим, що стояв на його витоках. Потім запропонували посаду директора музею авіації та космонавтики.
Завдяки роботі Андрія Пушкарьова, у музеї щороку проводяться виставки карикатур «Гумор і Космос» у рамках Міжнародного фестивалю «Карлюка», у яких беруть участь імениті художники з різних країн, концерти бардів. Музей відвідують десятки екскурсій з усієї України. Працівники закладу займаються різними науковими дослідженнями.
Але, як завжди, існують і певні проблеми. «Перше – це фінансування для поповнення музейного фонду. Після 2014 року, коли в Україні погіршився економічний стан, фінансування музею різко знизилося. Другою нагальною проблемою є відсутність додаткових виставкових площ. Кожні два тижні ми проводимо нові виставки. І хоча у нас шість зал, але кожна з них розміром з кабінет. Тож доводиться постійно переносити експонати з однієї зали в іншу. Якщо гарна погода, то експозиції можна виставити на подвір’ї, але лише на кілька годин. Потрібна нова будівля, де можна було б проводити зустрічі, концерти, читати лекції, демонструвати фільми, адже у нас величезна фільмотека. Місце для такої будівлі у нас є, та все залежить, знову ж таки, від обласного фінансування», - розповів директор музею.