Нещодавно відбулася презентація книги молодого полтавського поета Сергія Нагорного, виданої за сприяння ГО "Останній Бастіон". Захід висвітлювали кілька телеканалів, зокрема "Лтава", що зробила репортаж про подію:
«Червона хустка» може бути символом квітучої, веселої душі українки, рідної домівки, матері, любові. А ще - це назва дебютної збірки молодого поета Сергія Нагорного. Днями він представив її у Полтавському Національному педагогічному університеті імені Короленка.
Автор родом зі Слов’янська, тривалий час живе і навчається у Полтаві, його душа – мов на шпагаті між цими двома локусами, тягнеться до осягнення таких схожих і таких відмінних менталітетів Сходу і Центру України.
До цієї збірки увійшли вірші за останні 2 роки; здебільшого це інтимна лірика. Дівчина мрії у віршах Нагорного залишається безіменним ідеалом, вона буває дуже різною, однак під час виступів Сергій наголошує: має лише одну музу. Автор, хоч сам родом зі Сходу країни, прагне уникати будь-яких спекуляцій на тему війни. Втім, однозначно відмовитися від антивоєнного пафосу не вдається.
Це перша збірка поета, раніше публікував свої вірші хіба у соцмережах. Видатися хлопцеві допомогли благодійники та знайома дизайнерка.
Червона хустка – наскрізний елемент в усій збірці. Сергій вимережив вірші-хустку як подарунок читачам, акумулювавши в поезіях почуттєвий світ, світ, сповнений асоціативних образів любові-чекання, любові-прозріння, любові-злету. Більшість поетових віршів не мають заголовків. Це тому, що автор не хоче навіть у дрібницях впливати на інтерпретації читачів. Сергій Нагорний не цурається публічних виступів, тут і зараз творячи перфоменс, часто поєднує декламацію і музику. На презентації йому в цьому допомагали друзі.
Ділячись планами на майбутнє, Сергій зазначив, що зараз ліпше пишеться проза, а не вірші, прозовий стиль допомагає відточувати журналістика, інтернет-блогінг… тож, можливо, наступною буде збірка есеїв.
ОДТРК "Лтава"