Найболючіший і, треба погоджуватися, заслужений удар по генпрокурорському реноме отримав Юрій Віталійович Луценко. Генеральний прокурор України вже услід тупицею назвав «ганьбою» провальне голосування Верховної Ради за зняття недоторканності з нардепів-опоблоківців Олександра Вілкула (137 голосів «за») та Дмитра Колєснікова (163 голоси): «Останні голосування ВР щодо зняття депутатської відповідальності засвідчили: не показувати 155 млн в декларації − можна; підписати розпорядження, яке несе 5 млн збитків держбюджету − можна; підписати наказ про вивід двох цехів стратегічного об’єкту ВПК з державної власності − можна. Це − день ганьби ВР» (https://ua.censor.net.ua/n3091666).
Але звичні фейсбучні емоції і патетика Юрія Віталійовича не можуть бути виправданням непрофесіоналізму прокурорів. На представниках п'ятої колони ніде клейма ставити, і попадіться ці крутії у справжні слідчі руки – сидіти панам не пересидіти. Тому навіть у дилетанта виникають запитання до надто м'якого підходу правників у інкримінації епізодів звинувачення Олександру Вілкулу.
Атож, ми звикаємо як до імпотентних у підсумку потуг української правничої системи довести хоч би якусь корупційну справу до дверей буцегарні, так і до демонстрації визивного нахабства парламентарів у творенні кругової поруки на захист корпоративно-кланових інтересів.
Помітний внесок у зведення валів кругової поруки зробили й наші полтавські посланці. Послідовними і принциповими борцями за європейські цінності позиціонували себе лише двоє: позафракційний Юрій Бублик і Андрій Река з «Народного фронту» голосували «за» позбавлення Вілкула недоторканості. Решта мажоритарників – Сергій Каплін і Костянтин Іщейкін з БПП, Юрій Шаповалов і Олег Кулініч з «Відродження», позафракційний Костянтин Живаго воліли бути відсутніми у сесійній залі. Знаєте, Покрова, клопоти.
Вадим Демиденко