Сьогодні ти намагаєшся "взяти Київ за 72 години", а завтра прагнеш уникнути власної капітуляції. Адже не все "йде за планом" Кремля.
Цьогорічне 9 травня на росії можна підсумувати влучною цитатою їхнього поета Міхаіла Лєрмонтова: «Богатыри — не вы! Плохая им досталась доля: Немногие вернулись с поля...».
Її цілком достатньо для опису атмосфери поразки на параді до 77-ї річниці сплюндрованої та приниженої путіністами перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Парад-шапіто на Червоній площі відбувся у вкрай стриманій, майже траурній обстановці.
Ніде не видно пропагандистських "Z"-символів безглуздої "спецоперації", яку, очевидно, не хочуть прив'язувати до 9 травня. Замість "Zа Перемогу" – стримане привітання "З Днем Перемоги 1945-2022", та й воно схоже більше на надгробну епітафію режиму-банкруту, який остаточно перетворив росію на failed state, якою Кремль роками називав Україну.
В очах згаслої путінської банди не видно вогника. Похмурий Владімір Владіміровіч зневажливо сухо привітав опущеного Сєргєя Шойгу, який не вписався в сонм особистостей, згаданих Путіним у прив'язці до війни проти України: Святослав, Мономах, Румянцев, Суворов, Брусілов...
Замість піднесення бойового і морального духу всередині російського суспільства, побачивши кислі фізіономії генералітету і після прослуховування путінського виступу, відчуваєш, що побував на поминках. Кремлівський бункерний щур хрипким, хворим голосом із папірця, ніби на трибуналі, зачитав нікчемні виправдання вторгнення до чужої країни.
Знаково, але свій напад на Україну він схарактеризував як "вимушене, своєчасне і єдине правильне рішення". З-поміж причин "превентивної війни", що вже забрала десятки тисяч життів, зокрема і найкращих військових фахівців росії, для "глибинного народу" розгромлений вождь перерахував: міфічну неприйнятну загрозу біля кордонів; відмову колективного Заходу від ультиматуму Сєргєя Лаврова; вигаданих кондовою пропагандою "бандерівців" і "нацистів".
Путін недаремно згадав героїв смутного часу XVII століття: Кузьму Мініна і Дмітрія Пожарського. Для усунення бунту ФСБ підпалює російську територію, щоби хоч якось продовжити агонію погорілого правителя, відволікаючи жебраків-росіян на новий вимір "української військової загрози".
Із завдань війни вказуються захист "історичних земель", на зразок Криму, та допомога "ополченцям Донбасу". А тут слід виділити одразу 3 аспекти:
Паніка у Кремлі посилюється ще й на тлі підписання президентом Джозефом Байденом ленд-лізу для України. Адже доленосний американський закон остаточно зруйнує останні військові здібності сил вторгнення.
Далі більше: Путін заїкнувся, що вороги готували ґрунт у країні для наростання міжнаціональної ворожнечі, хотіли розколоти російське багатонаціональне суспільство, щоби послабити федерацію. Але Москва полюбляє сама створювати скрізь "народні республіки", то чому б на практиці не випробувати цей досвід у себе? – Можна з Калінінграда розпочати.
Єдиний умовно позитивний путінський посил адресований сім'ям убитих і поранених учасників вторгнення. Старий виродок назвав їхні біди "горем для всіх росіян", і пообіцяв оточити турботою самок і байстрюків спочили в українському чорноземі окупантів.
Власне і сам військовий парад виявив жалюгідне видовище. Багато шеренг "юнармійців", курсантів, кадетів, що пройшли, вже не доживуть до наступного 9 травня, а бойова техніка, що проїхала бруківкою – модернізований совєцький мотлох.
Верхівкою убозтва стало скасування повітряної частини показухи, адже "літак судного дня" виявився чи то несправним, чи ФСБ отримала сигнали про диверсантів із ПЗРК, які планували його збити над трибуною з вождем. Картинка могла вийти вогняно-кривава, що повною мірою відповідало б духу цьогорічного параду-реквієму.