Молоде покоління українців вже потребує докорінних змін, тож наявна ситуація застою провокує черговий Майдан.
Скільки застою ще лишилося. Ми знаємо (а дехто й пам’ятає) про період кінця застою в СРСР, це перша половина 80-х, коли генеральні секретарі, не встигнувши проправити й двох років, вмирали один за одним.
Щось подібне відбувається і нині з нашими політиками. Олігархічне "політбюро" ставить на трон то одного, то іншого лідера, але вони нездатні підтримати свій політичний рейтинг навіть і два роки, коли всенародна любов перетворюється у негативний баланс довіри.
Той же Зеленський, попри свій молодий вік, далекий від суспільства, від свого Голобородька. Він – представник застарілого формату шоу-бізнесу.
Оточив себе дрімучими феодалами та просто дурнями. Він не має нічого спільного – ні за, ні проти – з тими, хто нині палить фаєри на українських площах.
Класичними політичним "старцями", застряглими у 90-х, є і Медведчук з Порошенком. Давайте порахуємо, скільки ще правити цим дідам.
9 років пройшло від Помаранчевого майдану до Революції гідності. 2013 плюс 9 – це 2022. Тобто уже менше чим через два роки має настати час готовності нового, молодого покоління до докорінних змін.
Уже через 2 роки можна цілком очікувати нову українську революцію. Правда, час летить швидко?