Хто ж вийшов на вулиці Нью-Йорка - текстильниці чи повії?
Версія перша, офіційна: «День солідарності трудящих жінок»
Офіційна версія свідчить, що традиція святкувати 8 березня пов'язана з "маршем порожніх каструль", який нібито провели в цей день в 1857 році текстильниці Нью-Йорка. Вони протестували проти неприйнятних умов праці та низьких зарплат.
Цікаво, що в тогочасній пресі не було жодної замітки про такий страйк. А історики з'ясували, що 8 березня 1857 року - було неділею. Дуже дивно влаштовувати страйки у вихідний.
У 1910 році на форумі жінок в Копенгагені німецька комуністка Клара Цеткін закликала світ заснувати «міжнародний жіночий день 8 березня». Вона мала на увазі, що в цей день жінки будуть влаштовувати мітинги, і тим самим «звертатимуть увагу громадськості на свої проблеми».
Спочатку свято називалося «міжнародний день солідарності жінок у боротьбі за свої права». Дату 8 березня було підведено під той саму страйк текстильниць, якого насправді ніколи не було. Точніше був, але страйкували тоді зовсім не текстильниці. Але про це пізніше.
Це «свято» активно просувала спільниця Цеткін, полум'яна революціонерка Олександра Колонтай. Та сама, яка підкорила Радянський Союз «великою фразою»: «Віддаватися першому зустрічному чоловікові треба так само легко, як випивати склянку води». 8 березня стало офіційним святом в Росії в 1921 році.
Версія друга, єврейська: звеличування юдейської цариці
Історики досі «сперечаються» чи була Клара Цеткін єврейкою. Одні джерела стверджують, що вона народилася в сім'ї єврея-шевця, а інші - німця-вчителя. Однак, прагнення Цеткін пов'язати 8 березня, з єврейським святом Пурим, неоднозначно натякає на те, що таки була.
Отже, друга версія свідчить, що Цеткін хотіла пов'язати історію жіночого дня з історією єврейського народу. Згідно з легендою, кохана перського царя Ксеркса, врятувала юдейський народ від знищення, скориставшись своїми чарами.
Ксеркс хотів винищити всіх євреїв, але його кохана Естер переконала його не те, що не вбивати євреїв, а навпаки - знищити всіх ворогів євреїв, включаючи самих персів. Сталося це в день 13 Арда за єврейським календарем (цей місяць припадає на кінець лютого - початок березня). Вихваляючи Естер, євреї стали святкувати Пурим (день масової різанини персів). Дата «святкування» була плаваючою, але в 1910 році вона випала саме на 8 березня.
Версія третя, про повій
Третя версія походження свята, мабуть, найскандальніша для всіх, хто з трепетом чекає «міжнародний жіночий день».
У 1857 році в Нью-Йорку жінки дійсно протестували, але були це не текстильниці, а повії. Жінки найдавнішої професії вимагали виплатити зарплату матросам, які скористалися їх послугами, але не мали грошей заплатити повіям.
У 1894 році, 8 березня, в Парижі повії знову провели демонстрацію. На цей раз вони вимагали визнати їх права нарівні з тими, хто шиє одяг або пече хліб, і заснувати спеціальні профспілки.
Це повторилося і в 1895 році в Чикаго, і в 1896 в Нью-Йорку - незадовго до пам'ятного з'їзду суфражисток в 1910 році, де і було вирішено оголосити цей день «жіночим» і «міжнародним», як це запропонувала Цеткін.
Сама Клара Цеткін проводила подібні акції. Все в тому ж 1910 році, разом зі своєю спільниці Розою Люксембург, вона вивела на вулиці німецьких міст повій з вимогою «припинити безчинства поліції». Ось тільки в радянській версії повій замінили на «трудящих жінок».