Про життя, смерть і добро: думки Арістотеля.
Грецький філософ Арістотель (384 до н. е. — 322 до н. е.) вважається автором першої системи класичної (формальної) логіки, одним із найвпливовіших філософів давнини, якому вдалося створити всебічну систему наукових поглядів, що охопила всі сфери людського розвитку.
Афоризми Арістотеля:
Людина — політична тварина.
Людина поза суспільством — або бог, або звір.
Розсудливий прагне не до насолоди, а до відсутності страждань.
Бідність — джерело заворушень і злочинів.
Вдячність швидко старіє.
Щоб розбудити совість негідника, слід дати йому ляпаса.
Велика частина тиранів, власне кажучи, вийшла з демагогів, які здобули довіру народу, обмовляючи знатних.
Найбільші злочини скоюються через прагнення до надміру, а не до предметів першої потреби.
Бути сміливим означає вважати далеким усе страшне і близьким усе, що вселяє відвагу.
Мужність — чеснота, завдяки якій люди в небезпеках здійснюють прекрасні вчинки.
Краса — у великому тілі; маленькі можуть бути витонченими й пропорційно складеними, але не прекрасними.
У чому сенс життя? Служити іншим і робити добро.
Щоб досягти успіху, треба наздоганяти тих, хто попереду, і не чекати тих, хто позаду.
Великодушну людину відрізняє те, що вона не шукає вигоди для себе, але з готовністю робить добро іншим.
Влада над вільними людьми є шляхетнішою і більше відповідає доброчесності, ніж панування над рабами.
Піднесені натури творять добро, нижчі — приймають його.
Виховання — в щасті прикраса, а в нещасті — притулок.
Усі знають, що смерть неминуча, але, оскільки вона не близька, ніхто про неї не думає.
Усі підлабузники — прихвосні.
Дружба — найнеобхідніше в житті, бо ніхто не побажає собі життя без друзів, навіть якби мав усі інші блага.
У кого є багато друзів, у того немає жодного справжнього друга.
Друг усім — нікому не друг.
Друг — це одна душа, яка живе в двох тілах.
До своїх друзів слід ставитися так само, як ми хотіли б, щоб вони ставилися до нас.
Платон мені друг, але істина дорожча.
Усі, хто розмірковував про мистецтво управління людьми, переконані, що доля імперій залежить від виховання молоді.
Кожна дружба існує або заради блага, або заради задоволення.
Усякий звір після насолоди — сумний.
Вищою істинністю володіє те, що є причиною істинних наслідків.
Моральна людина багато робить для своїх друзів і для вітчизни, навіть якщо їй доводиться при цьому втратити життя.
Місто — єдність несхожих.
Грамотність не є мірилом освіченості.
Діяння — це жива єдність теорії і практики.
Щоб здійснювати благородні вчинки, не обов’язково панувати над суходолом і морями.
Головна чеснота мови — бути ясною й не бути низькою.
Звичка бачити у всьому лише смішне — найвірніша ознака дрібної душі, бо смішне завжди лежить на поверхні.
Серйозне руйнується сміхом, а сміх — серйозністю.
Страх — це очікування зла.
Щастя — сенс і призначення життя, єдина мета людського існування.
Кожному властиво помилятися, але нікому, крім дурня, — наполягати на помилці.
Початок — це більше ніж половина справи.
Прислів’я — уламок стародавньої філософії.
Любити — означає бажати іншому того, що вважаєш за благо, і бажати не заради себе, а заради того, кого любиш, і намагатися по можливості дати йому це благо.
Тирани відштовхують усіх, чиє серце горде й вільне.
Краще битися серед небагатьох добрих людей проти безлічі поганих, ніж серед безлічі поганих — проти небагатьох добрих.
Скромність — це золота середина між безсоромністю і сором’язливістю.
Везіння — це удача, до якої причетний допитливий розум.
Надія — це сон наяву.
Пізнання починається з подиву.