Нагадування для тих, хто вважає президентський указ універсальною правовою підставою.
Читацька громадськість у коментарях помилково стверджує, що Антон Ковальський — це перший в історії України виконувач обов’язків генерального прокурора, призначений президентом.
Насправді такий випадок уже був: 24 травня 2007 року тодішній президент Ющенко своїм указом без відома Верховної Ради звільнив із посади генерального прокурора Святослава Піскуна (якого Ющенко призначив за місяць до того також без відома Верховної Ради — на виконання рішення судді Шевченківського районного суду м. Києва Юрія Кухайлешвілі) і призначив виконувачем обов’язків генпрокурора народного депутата Віктора Шемчука.
Але правив Шемчук лише тиждень. 1 червня 2007 року внаслідок скандалу, що вибухнув, Ющенко звільнив Шемчука й повернув на посаду генерального прокурора Олександра Медведька, якого перед тим звільнив, щоби розчистити місце для Піскуна.
А коли Ющенку говорили, що вся його бурхлива діяльність суперечить Конституції, Віктор Андрійович сміявся й відповідав: «Якщо кому не подобаються мої укази — нехай оскаржить їх до Конституційного Суду». Конституційний Суд України перед тим Ющенко завбачливо розігнав.
Отже, запитання не до Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с), з яким якраз усе зрозуміло, а до шановного Антона Ковальського, який називає себе «виконувачем обов’язків генпрокурора»: Антоне Анатолійовичу, а Ви точно юрист? Чи Ви такий самий фахівець у галузі права, як і Юрій Віталійович?
Про всяк випадок спеціально для «в. о. генпрокурора» Ковальського подаю текст закону України, що визначає порядок тимчасового виконання обов’язків посадових осіб, яких президент призначає або звільняє за згодою Верховної Ради.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України
Цей Закон регулює порядок тимчасового виконання обов’язків осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України.
Стаття 1. У разі звільнення (відставки) особи, яку призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України, або особи, яку призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України, обов’язки звільненої особи тимчасово, але не більше одного місяця, виконує перший заступник (а у разі його відсутності — заступник) цієї посадової особи, призначений конституційно легітимною особою.
У цьому Законі конституційно легітимною особою визнається особа, яка згідно з Конституцією України призначена на посаду відповідно Президентом України за згодою Верховної Ради України або Верховною Радою України за поданням Президента України.
Стаття 2. Пропозиція щодо кандидатури, на призначення якої на посаду необхідна згода Верховної Ради України, або щодо кандидатури, яку призначає на посаду Верховна Рада України за поданням Президента України, вноситься Президентом України до Верховної Ради України не пізніш як у двотижневий строк з дня звільнення з посади особи, яка займала цю посаду.
Стаття 3. У разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення на посаду запропонованої Президентом України кандидатури або відхилення нею кандидатури, поданої Президентом України для призначення на посаду, Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України не пізніш як у двотижневий строк з дня прийняття Верховною Радою України відповідного рішення нову кандидатуру. У цьому випадку особи, зазначені у статті 1 цього Закону, продовжують тимчасово виконувати покладені на них обов’язки, але не більше одного місяця.
Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Президент України
Л. КУЧМА
м. Київ
10 грудня 1997 року
№ 709/97-ВР
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»