Що відомо про можливого прем'єра.
Після опрацювання майже 99% бюлетенів ліберальна партія D66 і Партія свободи Герта Вілдерса отримують однакову кількість місць — по 26. Крайня права Партія свободи, яка скептично ставилась до допомоги Україні, стрімко втрачає голоси — кількість її депутатів зменшиться з 37 місць у нинішньому парламенті.
Правоцентристська Народна партія за свободу і демократію (VVD) здобула 22 мандати, об’єднання «Зелені ліві» та Партія праці (GL–PvdA) — 20, а християнсько-демократичний заклик (CDA) — 18. Решта партій матимуть менше десяти місць.
Це вперше в сучасній історії Нідерландів, коли жодна з партій не перевищує позначку у 30 депутатів. Різниця між D66 і Партією свободи — трохи понад тисячу голосів.
Остаточні результати Центральна виборча комісія оголосить 7 листопада. Партія, що здобуде найбільше мандатів, першою отримає право формувати коаліцію. Якщо кількість місць однакова, пріоритет матиме та, що набрала більше голосів. Уже зараз оглядачі зазначають, що праворадикальні сили суттєво втратили підтримку, натомість кращий результат показали помірковані партії, які більш прихильно ставляться до України.
Лідер D66 Роб Йеттен був стриманим після оголошення екзитполів: попередньо його партії прогнозували 27 місць, а Партії свободи — 25. Йеттен утримався від заяв про перемогу.
Натомість Герт Вілдерс наполягав, що екзитполи можуть помилятися, і його партія ще може стати найбільшою:
«Партія свободи готова взяти ініціативу у формуванні коаліції, якщо ми вийдемо на перше місце. Поки немає повної ясності, D66 не має права розпочинати цей процес. Ми зробимо все, щоб цього не допустити», — написав він у X.
Партія Вілдерса традиційно робила ставку на антиімміграційну риторику. D66, навпаки, фокусувалася на європейській інтеграції, кліматі та соціальній політиці. У програмі партії питання міграції згадується лише раз — у контексті європейського права.
D66 виступає за продовження підтримки України, тоді як Партія свободи — проти. Також D66 засуджує дії «Ізраїлю» в Палестині, називаючи їх геноцидом, тоді як Вілдерс відкрито підтримує «Ізраїль».
38-річний Роб Йеттен — харизматичний і енергійний лідер D66, який провів вражаючу виборчу кампанію. Ще кілька тижнів тому його партії прогнозували лише 12 місць, але завдяки впевненим виступам на теледебатах і участі в популярному шоу «Найрозумніша людина» він став одним із найвпізнаваніших політиків країни. Тепер Йеттен — головний претендент на посаду очільника уряду і може стати наймолодшим і першим відкритим геєм прем’єр-міністром в історії країни.
«Ми це зробили! Це найкращий результат D66 за весь час», — заявив він під час виступу перед прихильниками в Лейдені.
Герт Вілдерс, відомий своєю антиміграційною та антиісламською риторикою, лідирував у соціологічних опитуваннях майже всю кампанію. Саме він ініціював дострокові вибори: у червні Вілдерс оголосив про вихід своєї партії з правлячої коаліції через суперечки щодо питань міграції та надання притулку.
Після цього більшість політичних сил заявили, що більше не готові співпрацювати з ним.
Політолог Матейс Родейн з Амстердамського університету зазначив, що партія Вілдерса втратила частину як поміркованих, так і радикальних виборців. Водночас, «втрати могли бути й більшими», — додав він.
Сам Вілдерс налаштований рішуче:
«Ви мене не позбудетесь, поки мені не виповниться 80».
Герт Вілдерс відомий своїми ультраправими поглядами, зокрема закликами заборонити Коран і будівництво нових мечетей. Вже понад 20 років держава надає йому особисту охорону через постійні погрози та замах на його життя у 2004 році. Саме у першій половині нульових, коли Вілдерс ще був членом VVD і прессекретарем партії, правий популізм почав набирати сили в нідерландській політиці.
Попри те, що під час кампанії активно обговорювали тему міграції та переповнених центрів для біженців, головною проблемою для більшості нідерландців стала гостра нестача житла. У країні з населенням близько 18 мільйонів бракує майже 400 тисяч будинків.
Партія D66 запропонувала масштабний план — побудувати десять нових міст, щоб подолати житлову кризу.
«Це була кампанія оптимізму, — сказала прихильниця D66 Еллін. — Голландці втомилися від двох років застою. Ми хочемо прем’єра, який зможе об’єднати країну й рухати її вперед».
У колишні часи, зазначає політолог Рахід Азрут у подкасті De Dag, визначити, за кого проголосує людина, можна було за допомогою двох запитань: релігійна приналежність і фінансове становище. Багаті голосували за VVD, бідні — за PvdA, християни — за CDA.
Тепер і вибір партій набагато ширший, і переконання виборців складніші: можна дотримуватися правих поглядів у питаннях міграції, але лівих — у питаннях охорони здоров’я чи клімату.
Для Нідерландів коаліційні уряди — звична справа: місцева політична культура традиційно базується на компромісах і домовленостях.
Але нинішня ситуація відрізняється від попередніх набагато більшою фрагментованістю та поляризацією — і це може означати, що за відсутності консенсусу країну чекатимуть нові дострокові вибори.