Це і близько не є справжньою відкритістю, навіть за мірками воєнного часу.
Не поділяю надмірної радості з приводу (дозованого) допуску (окремих) журналістів (які сподобаються владі) до Верховної Ради України.
Звичайно, будь-який крок до відкритості парламенту - це краще, ніж нічого.
Але все ж це і близько не є справжньою відкритістю, навіть за мірками воєнного часу.
1) Не поновлюються прямі трансляції засідань.
Розмови про те, що це все, «щоб ворог не знав, коли Рада засідає» - нісенітниця. Маса людей, включаючи понад 400 депутатів, отримують офіційну інформацію про час засідань, а також присутні під час цих засідань, і росіяни були б повними ідіотами, якби також не мали цієї інформації. Прямі трансляції ховають не від ворога, а від українських громадян.
2) Не оприлюднюється не лише час, але й порядок денний пленарних засідань.
У чому тут таємниця і яким боком тут росіяни? Очевидно, що перелік законопроєктів, які розглядатиме рада в найближчі пленарні дні, ховають саме від українських громадян, щоб люди не могли знати і відповідно реагувати на розгляд тих чи інших проєктів. Очевидно, що цьому давно час покласти край, порядки денні мають офіційно оприлюднюватися на сайті парламенту, як це було завжди при будь-якій владі впродовж десятиліть.
3) Є всі підстави вважати, що навіть допускаючи 30 журналістів до ВР, влада шляхом різних перевірок і перепідтверджень під приводом воєнного часу формуватиме список допущених так, щоб усі або майже всі вони були з лояльних до влади медіа.
Зрештою, це можна буде зовсім скоро перевірити: чи отримають доступ до параламенту критично налаштовані до правлячої партії журналісти та медіа.
4) І вишенька на торті: як пише УП, «журналісти зможуть працювати тільки в пресцентрі на 3-му поверсі Верховної Ради. Доступ до кулуарів на 2-му поверсі закритий».
Кожен, хто знає, як влаштоване приміщення Ради, одразу зрозуміє, що це означає. Адже саме на 2 поверсі журналісти могли б спілкуватися з депутатами. Очевидно, що недопуск навіть відібраної невеликої кількості журналістів до кулуарів парламенту може мати тільки одну мету - не дати журналістам спілкуватися з депутатами і ставити їм незручні запитання, обмежити доступ до інформації з перших рук. Сидіть собі, мовляв, не третьому поверсі в прес-центрі і дякуйте, що вас узагалі сюди пустили.
Така от «відкритість».