Самодіяльний нарцис у ролі президента воюючої країни
Пропонуємо нашим читачам кілька реакцій на п'ятигодинний бенефіс Володимира Зеленського.
Мовою оригіналу.
Якось спустившись на станцію метро «Арсенальна», взимку 2014 року, я зіштовхнувся на платформі з групою антимайданівців, що палили цигарки і плювали на підлогу в очікуванні потягу. Це був культурний шок, відкриття ментальної безодні поміж мною і п’яними представниками трудового Донбасу, відчуття сорому та безсилля перед навалою окупантів. Ніколи не бачив такої порожнечі в очах людей, сліпої ненависти і презирства до Києва, до киян, до всього українського. Кинувши недопалки на колію, вони завантажились у вагони й посунули в бік вокзалу. А я залишився стояти на запльованій платформі. І в той момент усвідомив, що таке навала червоної армії 1918 року, чого коштуватиме нам поразка в протистоянні з Антимайданом.
У 2019 ми добровільно здали їм нашу столицю. Відкрили браму і радісно зустріли квітами ту саму окупаційну, українофобську орду, те саме бидло, яке нещодавно дало прес-конференцію в районі тої ж Арсенальної. Яке пускало дим і плювало в обличчя, брехало, кривлялося і «мурчало» на телекамери, з тією самою ненавистю, з тим самим презирством, з тією ж порожнечею в божевільних очах.
Нам доведеться ще дуже довго відмивати місто від слини й недопалків, позбавляти Київ від гидкого, солодкуватого смороду липи і шаурми...
За всім цим базіканням про поганого Бурбу і "спецоперацію Пєті" фіґурант визнав: це не Єрмак, а він сам скасував операцію "Авеню". Причому не відтермінував, не переніс, а свідомо зірвав.
Такого навіть Бурба не казав на Шустері.
От і все. Прєступлєніє раскрито.
Ми маємо зізнання.
А оті всі пояснення, що він це зробив, бо Бурба - какашка, можна було б прийняти до уваги. Можна. І що Бурба СБУшник-антимайданівець, і що операцій у своєму житті ніяких не проводив, і що гнав фуфло.
Можна було би погодитись. Якби не ключовий момент: 33 бандити у Мінську, яких витягнув Бурба.
Ні, Вово, це ти клоун і промокашка, а не Бурба. Три десятки вбивць - ось вони, у Мінську. Були. Доки ти їх не відпустив, як беркутівців і Цемаха.
Ну, а оте дитяче базікання, що він, мовляв, оберігав пасажирів літака.
Це взагалі розраховано на "вєрім, молімся". Без всяких проблем піднімаєш трубку до Ердоґана і арештовуєте бандитів після посадки в Туреччині. Без жодного ризику для пасажирів.
- Ми с Ердоґаном ТАКІІІЄ вопроси опсуждаєм! - от і обговорив би це питання, якби хотів, промокашка ти криворізька.
Пам'ятаємо ми, які ти вопроси обговорював. Те саме сцяння в очі, що й нам. Впарював туркам, як ти носиш браслєтік, щоб не забувати про полонених. Але турки на базарні понти самі мастаки, лише поіржали з тебе, з дешевки.
Де зараз твій браслєтік - нагадування про полонених, Вово? Чи був на тобі браслєтік у той день, коли ти зривав операцію щодо ваґнерівців, яких можна було б виміняти на СОТНІ полонених?
Після сьогоднішнього зізнання фіґуранта єдиний йому шлях - на зону. Ми маємо це зробити, щоб цей вже точно не втік.
***
Ніхто з журналістів так і не спитав про Ярослава Журавля. Як це так, що через півтора року ми досі не маємо відповіді чи розслідування, як сталося, що людина вмирала чотири дні, а ніхто в цій державі і пальцем не кивнув?
Але чого очікувати від журналістів? Вони погодилися на формат якогось "прес-марафону", якому більше підходить назва "всєх бл..дєй посмотрєть". Замість нормальної прес-конференції вони погоджуються то жерти шашлики з руки влади, то ходіть по жордочке.
І хоча клоун зганьбився навіть у таких тепличних умовах, це доводить, що ніякої журналістики в нас немає.
Усі ці заготовлені питання і явно заготовлені відповіді - це продовження медійної війни проти населення. Так, недолугої, так, дебільної в силу дебільности виконавців, але війни, яку вони ведуть, щоб сколотити мізки українців і перетворити їх на тупу електоральну масу, якій плювати на своїх героїв, яких вбиває негідник.
Людину вбив наркоман-ідіот з якихось своїх неадекватних причин. Це саме по собі шокуюча подія. А тут наркоман-ідіот - це головнокомандувач, а людина - це військовий, цілком відданий службі. І вони з Хомчаком Ярослава оббрехали, сказали про загиблого, мовляв, "він поліз" - і все, нікого з цих шлюх із посвідченнями журналіста це не цікавить.
Насправді журналістський цех видресирували ще вбивством Гонгадзе і спробою вбивства Чорновол. Злочинці наочно тоді пояснили журналістському цехові: "дєлай как я". Тобто, стрибай із хряком по пеньках - не матимеш проблем (ще й матимеш у кишені, як Квартирович). Не хочеш? - буде з тобою, як з оцими. Вибирай.
І той рефлекс найдавніший цех швидко засвоїв.
Усе це означає одне: ми нині живемо під наслідками залякування мафії. Можна довго бідкатися, що нарід тупий, але справжня проблема в оцім: країну давно захопила мафія, яка нав'язує порядок денний. Вона і є наш головний ворог.
Я доволі рідко останнім часом пишу про внутрішньоукраїнські події. Мої друзі мою позицію добре знають. Коментувати ж поточні події значно краще можуть ті, хто гостро відчуває їх, перебуваючи в їхньому вирі.
Але те, що побачив сьогодні, виходить за межі...
Самодіяльний нарцис у ролі президента воюючої країни, людина, яка не може жодною мовою сформулювати бодай одну фразу, яка бреше так, що забуває, що і про що брехала півгодини тому, яка страждає від безлічі комплексів…
Усе це жахливо. Усе це дивляться та слухають західні дипломати. А про нісенітницю, повну маячню щодо «перевороту» вже повідомляє CNN.
Хоча насправді все це не дивно, лише дуже прикро. Що дивує - це те, що є журналісти, які погоджуються бути статистами у цьому моноспектаклі людини, яка вважає себе актором, та ще й актором, здатним зіграти роль президента у реальнім житті…