Для повного розуміння вказаної ситуації заглянемо в недалеке минуле та перемістимося у Харків.
Чому саме Харків? А тому, що свавілля державних розслідувачів Полтавського ДБР та прокурора Генеральної прокуратури України Дениса Ковіна не було підтримано суддями Октябрського районного суду м. Полтава, і вони заручилися допомогою суддів Московського районного суду м. Харкова, яких вони, скоріш за все, правильно мотивують при прийнятті рішень.
Саме в м. Харкові прокурор Генеральної прокуратури України Денис Ковін, перебуваючи в залі судових засідань Московського районного суду, перед початком розгляду незаконно поданого клопотання, розповідав про якийсь поділ суддів на «ваших» і «наших». При цьому він був дуже обурений тим, що їх свавілля не знаходить підтримки суддями міста Полтава. Особливо Денис Ковін невдоволено виражався на адресу судді Ганни Андрієнко, яка своїми рішеннями заважає «вершити» їм правосуддя та сказав, що при першій же нагоді заявить відвід Ганні Андрієнко, яка приймає рішення не на їхню користь.
Це були б порожні слова, якби в подальшому вони не знайшли підтвердження. А саме: після відмови слідчими суддями Октябрського районного суду м. Полтави у наданні дозволу на проведення обшуків за місцями проживання слідчих Нацполіції, прокурор для здійснення тиску на правоохоронців, не зважаючи на порушення КПК України, отримав такі дозволи в Московському районному суді міста Харкова.
У подальшому Ковін Денис продовжив втілювати свої замисли в реальність.
Так, 10 вересня 2019 року під час судового засідання в м. Полтава, склалося враження, що апетити прокурора та державних розслідувачів розігралися не на жарт.
На даний час їм уже замало «крові» слідчих Нацполіції в Полтавській області, що розслідували справу турецької компанії «Онур», посадові особи якої займалися розкраданням корисних копалин на Хорольщині в особливо великих розмірах спільно з деякими полтавськими «бізнесменами». Скоріш за все, зобов’язання перед покровителями «Онуру» діють до цього часу, не зважаючи на зміну Генерального прокурора України. Але про все за чергою.
Так от: предметом вказаного засідання стала заява прокурора Генеральної прокуратури України Ковіна Дениса, що здійснює нагляд за Полтавським ДБР та керує процесом розслідування справи відносно слідчих Нацполіції. Змістом цієї заяви стало висловлення недовіри судді Октябрського районного суду м. Полтави Ганні Андрієнко, яка є слідчим суддею по вищезазначеній справі державних розслідувачів та того ж дня почала розглядати скаргу захисника одного зі слідчих Нацполіції, яких незаконно притягують до кримінальної відповідальності.
Під час розгляду цієї скарги Ковін Денис пригрозив Ганні Андрієнко позбавленням суддівської мантії, мотивуючи це тим, що його начальник, Харкевич Ігор Петрович, для втілення в реальність таких замислів направив на суддю дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя. Також Денис Ковін повідомив, що сумнівається в неупередженості судді при прийнятті рішень по даній справі та заявив їй відвід від розгляду скарги захисника.
Дотримуючись вимог Кримінального процесуального кодексу України, суддя Ганна Андрієнко призупинила розгляд заяви захисника в інтересах одного зі слідчих Нацполіції до того часу, доки відносно неї не буде розглянутий відвід заявлений прокурором Денисом Ковіним.
Заяву про відвід судді Ганни Андрієнко автоматизованою системою документообігу суду було призначено на суддю Савченко Людмилу Іванівну, яка без зволікань того ж дня приступила до її розгляду.
Під час розгляду даної справи прокурор Денис Ковін зачитав заяву про відвід судді та сказав, що підставою для висловлення недовіри стало два рішення слідчої судді Андрієнко Ганни, які він вважає незаконними, а також скарга до Вищої ради правосуддя.
Ми спробували об’єктивно розібратися в даній ситуації та дізналися що мова йшлася про ухвали від 6 серпня 2019 року якими визнано протиправною бездіяльність слідчого ДБР Білоусова А.Ю., що полягає у неврученні повідомлень про підозри особисто слідчим Нацполіції в Полтавській області, направленні їх до канцелярії слідчого управління ГУНП в Полтавській області та не роз’ясненні їм їх прав та обов’язків.
Також ідеться про ухвалу від 2 вересня 2019 року якою зобов’язано слідчого Полтавського ДБР Білоусова А.Ю. допитати як свідків осіб, покази яких мають вирішальне значення та повністю підтверджують законність дій слідчих Нацполіції.
При аналізі змісту цих судових рішень виникають наступні питання:
- хто все ж таки порушує закон?
- чому до цього часу з моменту відкриття кримінального провадження починаючи з 05.12.2018 року (майже протягом року) слідчими ДБР не допитано ключових свідків по справі?
Скоріш за все покази свідків, яких зобов’язала допитати суддя Ганна Андрієнко, виправдовують дії слідчих Нацполіції, і це не дасть можливості виконати слідчими Полтавського ДБР та прокурором генеральної прокуратури Денисом Ковіним дані зобов’язання.
Під час розгляду заяви про відвід суддя Ганна Андрієнко повідомила, що не має будь-якої зацікавленості чи упередженого ставлення до будь-кого при розгляді скарг та клопотань як слідчих ДБР, так і сторони захисту. При цьому вона повідомила, що діє виключно в рамках чинного законодавства та приймає рішення об’єктивно та неупереджено, з’ясувавши всі обставини справи. Також повідомила, що вказані дії Ковіна розцінює як тиск на неї, про що буде повідомляти до Вищої ради правосуддя.
За результатами розгляду заяви прокурора Дениса Ковіна про відвід слідчої судді Ганни Андрієнко, слідчою суддею Савченко Людмилою було прийнято рішення про відмову у її задоволенні у зв’язку з її необґрунтованістю та безпідставністю, а також відсутністю фактів які б свідчили про упередженість судді.
Відзначимо, що Ковін, демонструючи дива наполегливості у справі полтавських слідчих, кілька років виявив своє «милосердя» і закрив справу проти тютюнових монополістів.
Ми слідкуємо за подальшим розвитком подій, оскільки вказана ситуація набирає обертів. Цікаво в якій все ж таки державі ми живемо. Судячи з того як працівники Полтавського ДБР спільно з прокурором Денисом Ковіним систематично ґвалтують чинне законодавство України та Конституцію України, сказати що ми живемо в правовій державі складно.
Спочатку за «кеш» обнуляються багатомільйонні збитки державі по справі розкрадання корисних копалин турецькою компанією «Онур», потім слідчих Нацполіції за розслідування цієї справи незаконно притягують до кримінальної відповідальності, тепер вчиняють тиск та хочуть залякати і позбавити суддівської мантії суддю Ганну Андрієнко, яка керується виключно законами при прийнятті рішень, а не переконаннями та проханнями прокурора. Виникає питання: що буде далі?
Судячи з цих подій, можна дійти висновків, що ані прокурорів Генеральної прокуратури України в особі Ковіна Дениса, ані слідчих Полтавського ДБР, які повинні бути взірцями дотримання норм чинного законодавства, взагалі не цікавить дотримання КПК і Конституції – їх цікавлять лише ті рішення, які вигідні для них, а всіх незгідних з цим рішенням хочуть залякати.
Геннадій Сікалов