ЦРУ побудувало гігантський корабель, щоб вкрасти радянський підводний човен.
Уявіть собі рівень нахабства, коли для того, щоб украсти чужу річ, ви будуєте корабель розміром із два футбольні поля за гроші мільярдера-відлюдника, і все це — на очах у всього світу.
Ласкаво просимо до проєкту «Азоріан» — найшаленішої та найдорожчої шпигунської операції часів Холодної війни.
У 1968 році радянський підводний човен К-129 із ядерними ракетами та новітніми шифрувальними книгами затонув у Тихому океані на глибині майже 5000 метрів. СРСР шукав його два місяці й не знайшов. А американці знайшли. Вони мали мережу секретних підводних гідрофонів, які зафіксували звук вибуху.
ЦРУ зрозуміло: на дні лежить справжній джекпот. Ядерні торпеди та радянські шифри. Проблема полягала в глибині — 5 кілометрів. Дістати звідти підводний човен водотоннажністю 3000 тонн було фізично неможливо за допомогою будь-яких відомих на той час технологій.
ЦРУ вирішило винайти цю технологію.
Вони прийшли до Говарда Г’юза — ексцентричного мільярдера, авіатора та кінопродюсера. І запропонували угоду: ми будуємо корабель, а ти кажеш усім, що це твоя нова іграшка для видобутку марганцевих конкрецій з океанського дна.
Так було збудовано Hughes Glomar Explorer. Гігантське судно з вежею, схожою на нафтову платформу, та величезними люками в днищі. Усередині ховалася «Клешня Клементини» — механічний захват циклопічних розмірів, який мав опуститися трубами на 5 кілометрів униз, охопити радянський підводний човен і втягнути його всередину корабля через днище, щоб ніхто нічого не побачив із супутників.
Це коштувало 800 мільйонів доларів (близько 4 мільярдів у перерахунку на сучасні гроші). Підготовка операції тривала шість років.
У 1974 році корабель прибув у потрібну точку. Поруч кружляли радянські розвідувальні судна — вони підозрювали недобре, але американці розігрували комедію: ходили палубою в шортах, удаючи, що просто видобувають корисні копалини. Тим часом у надрах корабля «клешня» опускалася на дно.
Їм вдалося захопити підводний човен! Почався підйом. Але на глибині близько 3000 метрів кілька зубців захвату зламалися через колосальне навантаження. Човен розломився навпіл. Дві третини корпусу, включно з ракетним відсіком, знову впали на дно.
Американці підняли лише носову частину. Вони дістали тіла шістьох радянських підводників (і поховали їх у морі з військовими почестями), кілька торпед і, можливо, частину документації. Чи виправдало це витрати — сперечаються досі.
У 1975 році стався витік інформації, і журналісти про все дізналися. ЦРУ опинилося в незручному становищі. Саме тоді там вигадали фразу, яка згодом стала стандартом для спецслужб усього світу: «Ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію» — знамениту відповідь Glomar response.
Лише вдумайтеся в масштаб цього інженерного божевілля. Опустити гігантську механічну руку на 5 кілометрів у темний океан, щоб навпомацки викрасти ядерний підводний човен, поки зверху за тобою спостерігає противник.
Спілберг нервово курить осторонь.