Хтось під дуже утаємниченим ніком «Андрій Петров» (навіть парашут ззаду не теліпається і будьонівку з лисини зняв!) вкотре, з тупою невідворотністю маятника Фуко, методично вбиває у наші настрахані мокшанським санкційним списком мізки президентську безальтернативність Анатолія Степановича Гриценка.
От таки мало придворному писарчуку нашого сто разів повтореного – гарний чоловік ваш Анатолій, гарний! Ми услід за пані Юлією (Юлія Володимирівна Мостова, редактор всеукраїнського щотижневика «Дзеркало тижня», дружина А.С. Гриценка з 2003 р. – авт.) готові теж панібратськи, доки ще не президент і не загордився, поплескати кандидата по плечу, мовляв, «Стєпанич forever!».
Але рейтингова тригонометрія з проекціями пар Гриценко-Порошенко, Гриценко-Бойко, Гриценко-Тимошенко, Гриценко-Зеленський тощо, повірте пане Петров, набила оскомину! Ваш передчасний сюр вже дістав навіть прихильників екс-мілітарі, дограєтесь – не підемо на вибори. Дійшло до того, що, відкриваючи сайт Вашої штабної дислокації, піджидаємо на прогноз другого туру у парі Гриценко-Трамп. Щоправда, і від цього прогнозу несподіванок не чекаємо.
Ну, що Ви, як маленькі діти, тасуєте тих бідолашних соціологів! Та вони, приречені на безвідповідальність, Вам такого нарахують, що Вакарчуку доведеться терміново формувати коаліційний уряд укупі з веселими хлопцями із «Вечірнього кварталу». І не факт, що Юлія Володимирівна у тій «кааліції» портфель отримає!
Всупереч замовній соціологічній науці посміємо допустити, що усі – аж до останньої десятитисячної відсотка! – циферії, оприлюднені спільно Центром «Соціальний моніторинг», Українським інститутом соціальних досліджень ім. Яременка, Київським міжнародним інститутом соціології та Соціологічною групою «Рейтинг», сьогодні можна сміливо вважати соціологічною похибкою.
Тому, якщо ви, шановний кобищанець, вже вигребли усе листя із саду і нишком його спалили, посадили часник, перетрусили усе лахміття у секондхендах на районі, вилаяли Гройсмана і голову ОСББ за газ і чужі євробляхи під вікнами, про всяк випадок відвідали лікаря первинної ланки, а ваші руки без роботи чешуться, почніть вчити китайську або клеїти із сірників макет палацу Янека у Межигір'ї. Зрештою, можна ще раз посадити часник і вилаяти Гройсмана.
А от звертати увагу на висмоктані з пальця президентські рейтинги не варто. Штабна челядь кандидатів, уся ота рать «работников ножа и топора, романтиков с большой дороги» до березня буде світом нудити і, щоби довести свою незамінність, вправлятиметься з рецептами локшини на вуха.
Просимо не вважати наступне за соціологію, але наразі в усіх, до ноги, 35-річних дядьків і тіток українців, котрі мають конституційне право чотири роки порозмахувати булавою з бунчуком і відповідну довідку про притомність, абсолютно однакові шанси. Forward, панове. Ще є час вивчити українську (а вона незрівнянно солов'їніша за китайську) і за потреби прикупити папірців про не менше ніж десятирічне проживання на благословенних теренах від Сяну до Дону.
Врахуйте, що і Петро Олексійович – серед претендентів. А в нього ж вже є досвід. Суттєвий гандикап.
Вадим Демиденко