Репортаж 26: Альтанка в оренду?
Ні, таки муляє слава давніх імператорів нашому мерові! Видать, конче бракує полтавському очільнику диктаторського менталітету в боях з опозицією. Посміємо нагадати панові Олександрові, що світ давно висміяв потуги сумновідомого римлянина Веспасіана заробляти аморальними методами – той колись було оподаткував громадські нужники. «Гроші не пахнуть!» – тицяв імператор золоті і срібні денарії, квінарії та сестерції під носа своєму надто делікатному синові Титу. Тому, якщо чутки про апробований 14 липня місцевий варіант прикупу на злохочених співгромадянах виявляться достовірними, знову доведеться скандал списувати на малописьменність міського голови – важко дається чоловікові підручник з етики, не хоче мер потоваришувати з мораллю.
До справи. І наперед – принципова заувага: не дивлячись на поки що відсутні докази, не віримо байці про душевний порух мера назустріч бажанню знайомого влаштувати дабл-весілля британського принца Гаррі з акторкою Меган Маркл на наших трендових теренах. Міфічні ознаки має й припущення щодо бартерної складової: буцімто рубаха-парєнь Фьодорович дав відмашку на приватну весільну церемонію лише після того, як рідня наречених сім потів пролила, пораючи Білу Альтанку і вгативши туди солідний кеш. Це вам не зелених пацанів з показушно ідеологічної «Свободи» розвести на персональну опіку над Кадетськими руїнами!
Наш коментар непересічної події на місці легендарної зустрічі ремісничого люду Полтави з «визволителем» від шведського іга незабутнім Петром Першим, чий кінь за версією руського міра взяв участь у добиванні окупантів Карла ХІІ і втратив на полі бою підкову та був майстерно перекований ковалем-полтавцем на тоді ще не Івановій горі, оце зараз прозвучить вже услід тупицею. Адже до здійнятого в мережах та засобах інформації шарварку з приводу екстравагантного весілля, влаштованого у Полтаві 14 липня на Ротонді дружби народів небідною і схильною до паблісіті парою молодят у складі Е. (Едуард, Еміль, Еврипід?) та Ю. (Юлія, Юстина, Юкрейна?), не пристало лише ВВС.
З вашого, шановні краяни, дозволу – декілька думок до вже оприлюднених, вздовж і впоперек відкоментованих та забанених.
Справді, білоальтанське весільне дійство вийшло новаторським і ми б мали вітати новонароджену ініціативу. Дещо зіпсував враження зверхньо-менторський тон організаторки пані Петрушанко зі «Свадебной феи» (для кобищанського вуха – «Весільної мавки»), у хвалькуватому пасажі котрої вчувається відгомін світської елітарності салону Анни Павлівни Шерер, мовляв, нам всьо можно. Звісно, процедуру публічного об'єднання доль щасливих молодят пані-мавці не слід би було й оббріхувати – негарно вийшло з неіснуючими дозвільними документами. Тим паче, що в них, як запевняють юристи, немає потреби.
Поділяємо подивування мера, котрий нарешті побачив «хоч щось позитивне в цьому місті». Отут не швидіть, панове, – хіба лише ми завважили якусь чи не капітулянську відстороненість Олександра Федоровича від справ населеного пункту, кермувати яким його сподобила підсолоджена громада?! Що значить «хоч щось» і в «цьому місті»? Ображаєте, мере. Чи вам наша Полтава враз зчужиніла після сесійного демаршу опонентів і перспективи відставки? Невже таки замаячила?
На наш незацікавлений погляд (шлюбні церемонії не входять до найближчих особистих планів автора), позиція мера щодо публічних весіль на комунальній території, оприлюднена ним під час спілкування з журналістами, здається неприйнятною з однієї, принципової причини. Демократичні засади управління передбачають яку-не-яку формальну колегіальність (як голосують так звані фракції новітньої більшості у міськраді – дивіться тут https://poltava.to/news/47689/). А брутальне «я дав усне розпорядження», «я усім дозволю» нагадує риторику Ким Чен Ина до його зустрічі з Трампом і бажання пошукати корупційні спонуки.
Для містян та гостей Полтави узаконена забава бути присутнім на «королівських» весіллях наших скоробагатьків була б гарним компенсатором щоденного стресу від вимушеного споглядання за незупинною руйнацією середмістя, перманентним ремонтом кількох східців у підземних переходах, зникаючого асфальту через дорогу від дверей облдержадміністрації, суцільного мату на вулицях та у громадському транспорті, зворушливого заохочення песиків до справляння нужди безпосередньо під вікнами міської ради.
Звісно, зі сценарію церемонії слід усунути меркантильний інтерес бюджету на принципах веспасіанового досвіду. Нехай би гуманітарні пані з міськвиконкому замість організації сумнівних дитячих хресних ходів з портретами покійників й попрацювали над регламентом публічного укладання шлюбу під колонадою Ротонди дружби народів. Щоправда, нагадування молодятам про непохитну дружбу народів буде доречним напуттям, якщо не деталізувати, чим та дружба закінчилась.
Урізноманітнити процедуру можна було б облаштуванням оглядового майданчика для любителів половити гав, торгівлею популярною літературою про ази подружнього життя, дрібничками побуту та гігієни, ґаджетами планування сім'ї, індульгенціями на випадок подружньої зради за підписом міського голови тощо. Не зайвими на церемонії була би присутність ургентних представників церков різних віросповідань на випадок масового виходу вірян з РПЦ під впливом томосу, кредитних установ, штабів кандидатів у президенти, політичних партій, профспілок і гармоніста. Селфі з нареченою – з дозволу нареченого чи мера за окремим прейскурантом.
А ось настрої тієї частини полтавців, котрих не на жарт заскочило розпіарене весілля, його організатор пані Петрушанко вловила точно: не всі з нас вже навчилися толерантно сприймати чужі можливості і визнавати, що шлюб принца Гарі з дівицею Меган буде за визначенням обставлений пишніше, ніж процедура створення молодої сім'ї нащадками безробітного інженера збанкрутілого консервного заводу і технічного працівника на півставки. Не кидаймо, кобищанці, заздрісних косяків на прибрану і уквітчану не для нас Альтанку, вгамуймо революційний шал і полишимо мрії про вселенську рівність. За останньою – до церкви. Давайте побажаємо Е. з Ю. сімейного щастя.
Вадим Демиденко