Репортаж 39: авторизуємо п'яту колону: дивіться - Женя Філіндаш
Почуте днями від «політолога Філіндаша» під час обіднього ефіру на каналі «112 Україна» викликало такий неконтрольований спалах емоцій, що ми почали сумніватися у власному психічному здоров'ї. Спохватилися, коли почали імпульсивно шматувати перший том «Русско-украинского словаря» під редакцією Сергія Головащука і на автопілоті кетчупом малювати на стіні профіль Степана Бандери. Навіть перестриб еквілібриста Янека пеньками в Межигір'ї, у будучність пацана презиком, не здіймав такого гармидеру в наших націоналістичних укропських мізках.
Вгамувалися, акцентуючись на позитиві – Віктор Федорович поцупив всього-на-всього дві, а не чотири, шапки та й асоціацію з ЄеСом не уклав лише випадково; новий курс Юлії Володимирівни написаний українськими літерами; на іноземній принцесі, в якої весільний підполковник (с) ПНХ так і не намацав талії, оженився би лише наш сільський дурачок Яша, бо той доброї пам'яті гарний чоловік дуже недобачав і міг би теж утішитися обмацуванням.
Зрештою, якось відбилися від бісівського політологічного наслання.
Та, пообідавши, дійшли виваженої думки. Оце і є наше демократичне національне щастя, коли один з титульних інформаційних телеканалів держави, а тепер – ще з усією своєю антиукраїнською належністю, може дозволити собі запрошувати на етер (за новим правописом можна й так! звикаймо) совкового кликушу, кар'єрного партійного пристосуванця, завсідника однозначно ворожого Україні сайту «Антифашист» від так званого «Комітету спасіння України».
Наймолодший депутат Верховної Ради IV скликання, до V скликалися й ще молодші, за списком лівацького посліду – морозівської СПУ, нині тягне лямку директорства в Українському центрі соціальної політики. Євген Васильович Філіндаш, судячи з переглянутих нами його публікацій, етерів і блогів, є відвертим, щирим і переконаним ворогом нашої з вами, кобищанці, України. Чи варто вірити у його «пророцтва»? На наш погляд, ні, оскільки постійні туманні натяки шамана від політики на «всьо пропало», перевірці не підлягають.
Народився політолог 1977 року у Києві і ковбасу по 2.20 навряд чи пам'ятає. Але, як це не дивно, її незнищимим общепітовським духом просякнута уся його «полум'яна» публіцистика. Можна було б, звісно, вийти на первинні спонуки, які сформували у випускникові солідної київської «Драгоманки» 2000 року, викладачеві історії і правознавства агресивну українофобію і неприховану ностальгію за совком. Ліньки. Ми схиляємося до думки, що тут має місце елементарний кар'єрний розрахунок – починав Женя дисидентом, коли довелося новий 2001 рік зустріти комендантом наметового містечка на Майдані Незалежності в ході акції «Україна без Кучми!». Підхопивши на холоді революційний вірус, пристав до демагогів з СПУ. Не на жарт захворів лівацтвом, тому вихід з лав соціалістів у 2008 році вже сформованих антиукраїнських переконань не похитнув. Не радимо глибше знайомитися з творчістю політолога, бо якщо не виявиться під рукою другого тому «Русско-украинского словаря»…
До чого наш наїзд на імена? А ви порахуйте, шановні телеглядачі, експертів, політологів, коментаторів, оглядачів і аналітиків, котрих бачите наразі лише упродовж одного дня на телеекранах. І це – ще ж не березневий 2019 року вечір! Тому звертаємо увагу на одного з них.
Певно, хтось симпатизує поглядам Євгена Васильовича і йому особисто, але на нетверезу голову можна навіть і Рабиновича уявити президентом. Знайте, нешановні симпатики Філіндаша, ви – у п'ятій колоні.
Автор «Хрещеного батька» Маріо Пьюзо про нашого Філіндаша: «Війни не уникнути, і той, хто першим запропонує тобі почати перемовини з ворогом, і є зрадником».
Вадим Демиденко