Задля власного задоволення люди знищують своє ж середовище існування.
Арганову олію часто називають «рідким золотом» завдяки її зволожувальним та відновлювальним властивостям. Сьогодні вона є основою світової косметичної індустрії — від засобів для волосся до догляду за шкірою.
Але для Марокко це більше, ніж просто модний продукт: олія є джерелом заробітку для жінок у сільських громадах і водночас причиною поступового зникнення унікальних арганових лісів.
Щоб отримати кілограм олії, жінки вручну розтирають зерна на кам’яних жорнах протягом двох днів, заробляючи близько $3. Для багатьох це єдиний шанс утриматися в економіці, де можливостей мало.
Про це повідомляє Independent.
Арганові дерева протягом століть підтримували життя в посушливих регіонах між Атлантичним океаном та Атласькими горами. Вони витримують температуру до +50°C і можуть виживати за мінімальної кількості опадів. Проте кліматичні зміни, посухи та надмірний збір плодів виснажують їх.
Олія стала основою косметики глобальних брендів. Ціна за літр за останні десятиліття зросла з $2,5 до $60, але більшість жінок-робітниць кооперативів заробляють менше за мінімальну зарплату.
За даними місцевих кооперативів, компанія Olvea контролює 70% експорту, що викликає побоювання щодо монополізації.
Уряд Марокко з 2018 року висаджує нові дерева на приватних землях, використовуючи технологію чергування з каперсами для збереження ґрунтів і води. Проте через посуху молоді дерева не дають урожаю.
Ще одна проблема — ланцюг постачання. Між жінкою в селі та кінцевим покупцем стоять чотири посередники. Це змушує кооперативи продавати врожай дешево. Держава намагається створити склади, щоб виробники могли зберігати продукцію довше й торгувати вигідніше. Нову систему планують запустити у 2026 році.
Для багатьох жінок виробництво арганової олії — не лише робота, а й частина культурної спадщини. Та зі зникненням лісів і відтоком молоді у великі міста традиції поступово відходять у минуле.
«Коли я була дитиною, ми йшли в ліс ще на світанку й проводили там цілий день. Дерева були зелені цілий рік. Тепер усе інакше», — з сумом каже Ель Хантаті.
Людина — це найвеличніша з усіх істот. Людина — найнещасніша з усіх істот. Людина — найпідліша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом.
© Іван Багряний, «Сад Гетсиманський».
Задля власного задоволення люди знищують своє ж середовище існування.