«Поїхали на заробітки — опинилися на фронті»: африканці в армії рф.
Знедолених мігрантів, заманених до Москви фальшивими оголошеннями про роботу, використовують для поповнення виснажених сил вторгнення путіна.
Про це 9 червня пише The Telegraph.
Оголошення про роботу на російській фабриці шампуню здавалося Жану Онані саме тим, чого він потребував.
Безробітний у столиці Камеруну Яунде, ледве зводячи кінці з кінцями, щоб утримувати дружину та трьох маленьких дітей, він зрадів можливості отримати стабільну зарплату — про що згодом розповів українським слідчим.
36-річний Онана зібрав гроші на квиток і в березні прилетів до Москви, як і багато інших молодих африканців, які приїжджають до росії на навчання або в пошуках роботи.
Однак замість розв’язання фінансових проблем ця подорож обернулася для нього потраплянням у саме пекло на східному фронті України — випробування, яке він дивом пережив.
Онану затримали майже одразу після прибуття разом із десятьма іншими мігрантами з Бангладеш, Камеруну, Зімбабве та Гани.
Їм повідомили, що вони не працюватимуть на фабриці, а натомість підпишуть річний контракт на службу в російській армії та участь у бойових діях на фронті вторгнення владіміра путіна в Україну.
Ще більше з них було набрано на фабрики, що забезпечують функціонування воєнної машини Кремля.
Африканців та інших жителів країн, що розвиваються, змушують до служби — росія потребує десятків тисяч рекрутів, щоб компенсувати величезні втрати у війні, яка триває вже третій рік.
Майже мільйон російських військових було вбито або поранено з початку вторгнення, повідомив минулого тижня Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у США.
Хоча більшість рекрутів усе ще становлять бідні росіяни, постійна потреба у живій силі змусила Кремль шукати людей за межами країни, а також імпортувати 10 тисяч солдатів із Північної Кореї.
Африканців заманювали обіцянками високої зарплати або змушували підписувати контракти обманом чи силою, згідно зі свідченнями та розвідданими, які опинилися у розпорядженні The Telegraph.
Уряд Камеруну настільки стурбований кількістю солдатів, які дезертирують зі своєї армії й прямують до Росії, що в березні посилив обмеження на виїзд військовослужбовців із країни.
Багато з африканських новобранців так і не повернулися — загинули під час самогубних атак, які наразі приносять російським силам понад 1100 втрат щодня заради незначних територіальних здобутків.
Підрахунок смертей, заснований на камерунотських соцмережах, свідчить, що країна вже втратила понад 60 чоловіків на цій війні.
Жан Онана, погодившись на привабливу оплату й під тиском, підписав контракт і пройшов п’ятитижневе навчання в Ростові та Луганську. У його навчальному підрозділі було ще близько десяти іноземців — із Бангладеш, Зімбабве та Бразилії.
Під час навчання він мав змогу телефонувати додому, але вже по дорозі на фронт у нього відібрали телефон і документи.
Його «військова кар’єра» закінчилася майже одразу після початку: на початку травня він із вісьмома іншими мав зайняти бліндаж на передовій. У результаті обстрілу загинули всі, крім Онани, який пролежав пораненим серед руїн шість днів. Зрештою він вибрався й потрапив у полон.
Ще один нещодавно взятий у полон африканець — 25-річний Малик Діоп із Сенегалу — розповів українським військовим, що навчався в Росії, коли в торговельному центрі до нього підійшли вербувальники. Вони пообіцяли роботу з миття посуду в Луганську, подалі від фронту, із зарплатою $5700 на місяць.
Утім, уже за тиждень йому видали зброю, гранати й каску та відправили на фронт під Торецьком. «Ми почали бачити мертвих у лісі. Дуже багато тіл у різних будівлях. Це сильно на мене подіяло», — згадував він.
Щойно з’явилася можливість, він викинув уніформу та зброю й дезертирував. Через два дні його спіймали.
Багатьом пощастило менше.
У камерунських соцмережах останніми місяцями з’явилося чимало повідомлень із проханням допомогти знайти родичів, які вступили до російської армії й перестали виходити на зв’язок. До таких постів часто додають фото африканців у російській формі.
«Мій друг поїхав до росії, щоб вступити до армії. Ми не чули нічого про нього вже майже чотири місяці. Хочемо дізнатися, чи він ще живий», — ідеться в одному з них.
У деяких випадках згодом з’являються уточнення, що родича вбито. Один популярний акаунт, який збирає дописи про загиблих, на цьому тижні повідомив про 67 загиблих громадян Камеруну.
У повідомленнях також описано випадки, коли людей затримували в аеропортах і змушували підписувати контракти.
Різниця між мізерною зарплатнею у ЗС Камеруну та щедрою обіцянкою від Росії, вірогідно, лише поглибила проблему дезертирства з камерунської армії.
Зарплата рядового у Камеруні становить приблизно £67 на місяць, тоді як Росія нібито пропонує камерунським рекрутам близько £1500 на місяць.
В одному з недавніх дописів камерунський військовий показує свою платіжку й каже: «Ось чому ми воліємо поїхати вмирати в росію».
Рауль Сумо Тайо, який досліджував це питання для Інституту досліджень безпеки в Преторії, зазначив: «Вони кажуть: краще воювати там, де можна заробити достатньо, щоб прогодувати родину.
Я не думаю, що йдеться про підтримку росії — це питання грошей».
Африканців, яких наймає росія, використовують не лише на передовій.
Минулого місяця звіт Глобальної ініціативи з протидії транснаціональній організованій злочинності повідомив, що російська компанія найняла сотні молодих іноземок, здебільшого з Африки, для виробництва іранських дронів Shahed.
Жінок вербували на роботу в компанію в особливій економічній зоні «Алабуга» — індустріальному парку в місті Єлабуга на сході від Москви — обіцяючи високу зарплату й можливість навчання.
Їм не повідомили, чим насправді займатимуться, й тим більше — що завод уже був мішенню для військових атак.
Повідомляється, що кілька африканських працівниць на цьому підприємстві зазнали поранень під час атаки українських безпілотників у квітні 2024 року.