Минулого тижня суд урешті заборонив Партію Шарія в Україні. Заборона партії, втім, не гарантує, що історія з нею не повториться знову.
Партія Шарія була якась особливо неприємна, роздратовуюча навіть на тлі "Опозиційної платформи – За життя". Значною мірою вона змогла вибитися із тотально маргінального проєкту до рівня партії, котра має представництво у деяких місцевих радах, завдячуючи спонсорам, які походили не лише з РФ безпосередньо, а були підв'язані під проросійські регіональні еліти.
Анатолій Шарій у цій історії не мозок і серце проєкту, а випадково обрана "болванка", носій чужих інтересів. Тому проблема залишається актуальною – зняття з реєстрації партії не веде до скасування можливості створення нових проросійських проєктів тих самих людей із лав спонсорів.
Хто стоїть за Партією Шарія? – Окрім спеціальних служб РФ, ключовими публічними спонсорами партії завжди залишався газовий клан Кацуб із Харківщини – фактичних місцевих князів міста Дергачі.
Свого часу Кацуби були не досить впливовими, аж до часів Віктора Януковича. У 2012 році Володимир Кацуба зміг обратися до Верховної Ради по 175 округу (Харківщина) від Партії Регіонів, а синів відрядити до лав НАК "Нафтогаз".
Пов'язані Кацуби і з нардепом-втікачем Олександром Онищенком: з 2020 року ексдружина одного з Кацуб – Тетяна Гузенко – володіє двома компаніями, що раніше йому належали ("Надра-Геоінвест" і "Пласт"). Сам Онищенко цікавий своєю участю у проросійській дезінформаційній кампанії, пов'язаної з групою Деркача-Кулика-Теліженка, і так само потрапив під санкції США в одному із ними списку.
В окремих містах Партія Шарія фактично "продавалася" іншим регіональним гравцям ще на етапі формування виборчих списків. Так, в Одесі політсилу фактично злили під керівництво депутата міськради від ОПЗЖ Віталія Баранського.
Цей політик-українофоб наситив прохідну частину виборчого списку Партії Шарія в Одесі наближеними людьми, які прямо з ним пов'язані. De facto це свідчить про повну купівлю партійної організації на Одещині Баранським.
Сам він досить непроста і навіть небезпечна ниточка у цій історії. Має якнайтісніший зв'язок із російськими морськими компаніями на Півдні України ("Трансшип" і інші дочірні), відповідно має добру репутацію у лобістів російських морських компаній у державних органах (Адміністрації морських портів, Укрморрічфлоті, Міністерстві інфраструктури тощо).
Найбільш гучна історія про Баранського, на яку в Україні звернули непропорційно мало уваги, полягає утому, що у січні 2021 року на нього було накладено санкції США за організацію перевезень для проросійського режиму Ніколаса Мадуро у Венесуелі його суднами. Звісно ж, ніякого адекватного продовження ці санкції в Україні не знайшли.
До нині державні органи України не стали обмежувати діяльність підсанкційному Баранському. І це логічний результат, якщо врахувати, що лобісти російських морських компаній сидять в усіх відомствах, де можуть бути прийняті такі рішення.
Замміністра інфраструктури Юрій Васьков, який свого часу так само був членом Партії Регіонів і відповідає зараз за морський напрямок, спокійно і далі буде покривати Баранського і подібних до нього підзвітних росіянам бізнесменів – просто тому що лобізм так працює.
А далі вони будуть вкладати гроші в наступні партії, і так далі по колу. Спонсори є, інтереси є, а те що партію скасували – питання часу і $50 тисяч на купівлю і перереєстрацію нової юридичної особи партії.
Діяльність цих суб'єктів – і Кацуб, і Баранських, і інших регіональних князів, які підживлювали грішми російський політичний проєкт – має бути перевірена, а майно арештоване. Проблема зовсім не в Шаріях – вона у тих, хто має вплив і все ще готовий давати таким людям гроші та політичне майбутнє.
Тому заборона Партії Шарія хоч і хороший, але зовсім дрібний крок: спонсори та вигодонабувачі цієї двіжухи залишаються на свободі, а тому повторення рецидивів згодом аж дуже вірогідне. Саме тому знищення юрособи партії нічого істотного не змінює: вже під наступний виборчий цикл Кацуби та Баранські понесуть гроші у новий політпроєкт, який буде грати роль нової Партії Шарія.
А отже, без арештів, санкцій, принаймні адекватного продовження санкцій США в Україні проти цих людей не обійтися. Бо вже скоро знову будуть сидіти в Одеській, Запорізькій і інших міськрадах, натякаючи що все зовсім не однозначно.