Але ще не пізно зробити висновки.
ChatGPT проаналізував, як покарання організаторів Голодомору могло б вплинути на сучасну геополітику.
Контрфактуальний аналіз: як виглядав би сучасний світ, якби у 1930-х роках організатори Голодомору були притягнуті до відповідальності.
Короткий вступ
У політичній теорії існує поняття «точок розгалуження» — моментів, коли одна подія може визначити траєкторію на покоління вперед. Для України такою точкою став Голодомор. В реальній історії організатори геноциду не тільки уникли покарання, а й збудували на його основі сталінську вертикаль, що визначила долю всього регіону на пів століття.
У цьому сценарії розглянемо, що сталося б, якби винні були покарані у 1933–1935 роках. Наслідки для сучасності виявляються кардинально іншими: інша Україна, інша росія, інша Європа — і зовсім інша війна.
1. Політичний ефект: демонтована імперія
Покарання керівників сталінської групи за організацію Голодомору означало б достроковий крах радянського тоталітарного проекту. У 1930-х це перервало б кілька ключових імперських механізмів:
централізовану репресивну економіку;
масові депортації;
русифікаційну політику;
інституційне домінування НКВС.
Україна, маючи власну політичну еліту та відновлену українізацію, перетворилася б на найбільш автономну частину Союзу. Значно ймовірнішою стала б модель конфедерації, а не імперії.
Наслідок для сучасності:
Україна здобула б державну суб’єктність задовго до 1991 року — у 1950–1970-х.
росія втратила б протягом ХХ століття головний ресурс своєї імперської ваги — контроль над Україною.
2. Демографія та економіка: інша вага регіону
Без Голодомору, репресій, депортацій та русифікації населення України у 2020-х становило б 55–60 мільйонів. Потужні мегаполіси на Дніпрі, Донбасі та в Криму стали б центрами розвитку, а не деіндустріалізації.
У цьому сценарії українське ВВП у 2020-х було б співставним з польським або навіть турецьким. Для ЄС це означало б додатковий економічний полюс у Центрально-Східній Європі.Наслідок для сучасності:
Україна — не «країна між», а один з найбільших ринків Європи з власним військово-промисловим комплексом та стійкими альянсами.
3. Західна інтеграція: членство в НАТО до початку 2000-х
Політична та економічна стабільність України у 1950–1980-х роках означала б неминуче зближення із Заходом після падіння Хрущовського та Брежнєвського періодів. Україна стала б учасником процесів розширення НАТО разом із Польщею, Чехословаччиною та Угорщиною.
Наслідок для сучасності:
Будь-яка агресія росії проти України розглядалася б як напад на НАТО.
росія ніколи не наважилася б на операцію, подібну до анексії Криму або вторгнення 2022 року.
4. Донбас і Крим: регіони без російської колонізації
Без сталінського переселення робочої сили на Донбас, без депортації кримських татар та без заселення радянськими військовими у 1954–1991 роках:
Донбас зберігає українську ідентичність і політичну культуру;
Крим залишається багатонаціональним регіоном із домінуванням корінного населення та українців;
росія втрачає будь-які важелі «захисту російськомовних».
Це знімає основу для гібридних агресій.
Наслідок для сучасності:
«Кримське питання» ніколи не виникає як політична тема.
Донбас лишається технологічним центром, а не плацдармом російського впливу.
5. Чи була б війна 2014–2022 років?
Політичний та безпековий консенсус цієї контрфактичної реальності свідчить: повномасштабної війни не було б зовсім.
росія без України — це держава з меншим ВВП, меншим населенням, відсутністю виходу до Чорного моря і набагато слабшим військовим потенціалом.
Відсутність українського ресурсу означає:
слабшу російську промисловість,
відсутність імперського міфу про «єдність народів»,
неможливість реваншистських проектів.
Якщо навіть агресія сталася б (гіпотетично)
Україна в НАТО, з населенням 60 мільйонів та сучасною армією, інтегрованою із західною військовою інфраструктурою, відбила б напад протягом тижнів, а не років.
Європейська безпека виглядала б інакше:
Балтія, Польща та Чорноморський регіон мали б централізовану оборонну дугу, а росії не вдалося б сформувати «сіру зону» нестабільності.
6. Геополітичний баланс у 2020-х: інша Європа, інший Кремль, інший Китай
Європа
ЄС мав би повноцінний східний стрижень: Варшава—Київ—Бухарест.
Військово-промислова співпраця концентрувалася б не у Франції чи Німеччині, а в Україні та Центральній Європі.
росія
росія не перетворилася б на державу, очолювану спецслужбами.
Путін не став би центральною фігурою російської політики, оскільки не виник би масив реваншистських настроїв, на яких тримається його модель.
Китай
Без альянсу з ослабленою росією Пекін мав би менше важелів у Євразії.
Економічний маршрут «Шовкового шляху» проходив би через Чорноморський регіон — із Києвом як ключовим вузлом.
Висновок: стратегічна вага покарання за злочин
Покарання організаторів Голодомору у 1930-х могло б радикально змінити архітектуру сучасного світу. Замість імперського відродження росії наприкінці ХХ століття Європа отримала б стабільний і потужний східний стрижень із центром у Києві.
Головний результат цього альтернативного розвитку подій:
російсько-українська війна або ніколи б не почалася, або завершилася б у зародку. Україна стала б одним із найвпливовіших державних гравців Центрально-Східної Європи, а росія — регіональним актором без імперських можливостей.