Українофобія: анатомія зневаги, асиміляції та підкорення.
Словник: «Українофобія»
Українофобія, -ї, ж.
Українофобія — форма антиукраїнського упередження, зневаги, ворожості або дискримінації, спрямована на українців як етнічну й національну спільноту, на окремих осіб, групи, інституції чи об'єкти через їхню реальну або приписувану належність до українства чи зв'язок із ним, а також на українську мову, культуру, історичну пам'ять, традиції, символи, державотворчу спадщину, право українців на самоідентифікацію, самовизначення, національний розвиток і політичну суб'єктність.
Українофобія може проявлятися як негативне ставлення, стереотипізація, приниження, дегуманізація, покладання колективної вини, дискримінація, заперечення або знецінення української ідентичності, виправдання підкорення чи асиміляції українців, делегітимація їхнього права захищати власну мову, культуру, історичну пам'ять, державність і національні інтереси, а також застосування до українців асиметричних моральних, політичних або суспільних стандартів.
Українофобія не обов'язково становить завершену ідеологію і не обов'язково проявляється як відкрита ненависть. Вона може існувати у формі побутового упередження, культурної зверхності, суспільного стереотипу, медійного наративу, інституційної практики або системної дискримінації.
Визначальною ознакою українофобії є причинний зв'язок між негативним ставленням, обмеженням, приниженням або запереченням і українською належністю чи зв'язком з українством.
Інакше кажучи, людину, групу, інституцію, мову, культуру, пам'ять або державницьку позицію атакують, принижують, дискримінують чи делегітимують саме тому, що вони є українськими, сприймаються як українські або захищають право українців існувати як окремий національний суб'єкт.
Об'єктами українофобного ставлення можуть бути:
Приписування українцям як народові меншовартості, примітивності, неосвіченості, моральної неповноцінності, нездатності до державотворення, політичної незрілості або культурної вторинності.
Сюди належать конструкції, відповідно до яких українці нібито «не здатні мати державу», «завжди потребують господаря», «не можуть самостійно управляти собою» тощо.
Перенесення негативних якостей окремих осіб або груп на українців загалом.
Наприклад, українцям систематично й колективно приписують:
Критичною ознакою є саме колективне узагальнення за українською належністю.
Зображення українців як нижчого, небезпечного, паразитарного, патологічного або неповноцінного людського типу.
До цього належать:
Дегуманізація є особливо небезпечною формою українофобії, оскільки знижує моральний бар'єр перед дискримінацією та насильством.
Твердження про те, що українці:
Це одна з історично центральних форм українофобії.
Невизнання права людини називати себе українцем або ставлення до української етнічної чи національної самоідентифікації як до чогось:
Українець не зобов'язаний розчиняти власну етнічну або національну ідентичність для того, щоб його вважали політично прийнятним.
Зображення української мови як:
Саме по собі користування іншою мовою не є проявом українофобії. Українофобними є приниження української мови або заперечення її права на повноцінне суспільне існування.
До цієї форми належать:
Заперечення права українців:
Це центральна ознака специфічно української історичної форми українофобії.
Твердження, що сама Українська держава:
Критика конкретного уряду, президента, кордонів, політики, законів чи державних рішень сама по собі до цієї категорії не належить.
Українофобія може проявлятися через твердження, що українці:
Систематичне зарахування нормальних проявів українського національного самовизначення до апріорі патологічних або злочинних явищ.
Наприклад, автоматичне ототожнення:
Ключовою ознакою тут є не використання критичного терміна саме по собі, а автоматичне навішування ярлика чогось аморального чи злочинного замість оцінювання конкретних поглядів, слів або дій.
Вимога від українців відмовитися від форм самоідентифікації, історичної пам'яті, культурного захисту, національного інтересу або державної суб'єктності, які визнаються нормальними щодо інших народів.
Принцип перевірки: чи вважалося б те саме твердження, право або форма самоорганізації неприйнятними, якби йшлося про інший народ у зіставному контексті?
Якщо українська самоідентифікація оголошується небезпечною лише тому, що вона українська, маємо ознаку українофобної асиметрії.
Позбавлення людини можливостей або прав, відмова їй у наданні послуг чи нерівне ставлення через її реальну або приписувану українську належність.
Це може стосуватися:
Українська більшість у власній державі так само може бути об'єктом дискримінаційної практики в окремій інституції, середовищі або сфері.
Напад, переслідування, акт вандалізму або інше завдання шкоди є проявом українофобії, якщо об'єкт обрано тому, що він є або сприймається як:
Українофобія може бути:
Індивідуальні стереотипи, зневажливі висловлювання, приниження.
Систематичне зображення українського як нижчого, периферійного або неповноцінного.
Відтворення українофобних образів і наративів у медіа, пропаганді, культурі та цифрових середовищах.
Правила або практики окремої установи, органу, організації чи платформи, які ставлять українців або українську ідентичність у гірше становище.
Сукупність взаємопов'язаних політичних, культурних, освітніх, економічних, інформаційних або правових практик, що відтворюють нижчий статус української суб'єктності.
Українофобія може існувати як поза Україною, так і всередині України. Вона не зводиться до ксенофобії проти іноземців, оскільки її об'єктом є українська ідентичність і суб'єктність незалежно від громадянства чи місця перебування носія.
Для кваліфікації висловлювання або дії як українофобних необхідно оцінювати не окреме слово, а:
Українофобію не можна встановлювати лише на підставі політичної незручності висловлювання. Але її не можна заперечувати лише тому, що вона сформульована ввічливо, академічно або без прямого вислову «ненавиджу».
Не є українофобією автоматично:
Такі висловлювання набувають українофобного характеру, коли від критики конкретної особи, рішення, організації чи історичного явища відбувається перехід до:
Охоплює негативну стереотипізацію, зневагу, ворожість, дискримінацію та заперечення української суб'єктності.
Не потребує завершеної ідеології.
Виникає тоді, коли заперечення або обмеження української суб'єктності оформлюються в послідовну систему ідей, наративів, політичних доктрин чи інституційних практик, спрямованих на підпорядкування, асиміляцію, десуб'єктивацію або ліквідацію окремого українського національного існування.
Це активна ненависть до українців саме як українців, що проявляється через дегуманізацію, бажання завдати шкоди, схвалення переслідування, позбавлення прав, депортації, примусової асиміляції, насильства або фізичного знищення.
Таким чином:
Українофобія — упереджене, зневажливе, вороже або дискримінаційне ставлення до українців через їхню реальну чи приписувану українську належність, а також до української мови, культури, пам'яті, державотворчої традиції та права українців на самоідентифікацію, самовизначення і національну суб'єктність; проявляється у стереотипізації, приниженні, дегуманізації, покладанні колективної вини, дискримінації, запереченні української ідентичності, виправданні асиміляції або підкорення та делегітимації права українців захищати власне існування й національні інтереси.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»