За останні три роки росія стала тіньовою морською державою.
Флот ржавіючих танкерів під химерними прапорами дозволяє їй обходити західні нафтові санкції. Армада зростає і тепер її використовують не лише для прихованого перевезення головного російського експортного товару, але й для саботажу та гібридних операцій проти Європи.
Тіньовий флот загрожує не лише звести нанівець ефект нафтових санкцій Заходу проти росії, але й обіцяє проблеми всьому світовому судноплавству, торгівлі та екології планети на роки вперед.
Навіть якщо війна та санкції залишаться в минулому, тіньовий танкерний флот нікуди не зникне, попереджають експерти. Що таке тіньовий флот, які масштаби проблеми і чи можна з цим щось зробити?
Термін з’явився в грудні 2022 року, коли Захід запровадив так звану «стелю цін» на російську нафту в $60 за барель. До війни майже весь російський морський нафтовий експорт перевозили західні танкери, здебільшого грецькі. Трейдинг був зосереджений у Швейцарії, страховку купували в Лондоні. Тепер же, за оцінками S&P Global, до 80% танкерів з російською нафтою в морі не мають визнаної страховки від однієї з компаній IG P&I — міжнародної групи з 12 клубів взаємного страхування, які страхують близько 90% усіх вантажів, що перевозяться морем. Тіньовий флот, за даними S&P, перевозить 80% російської нафти в обхід західних санкцій. Цей флот неоднорідний: у ньому є і глибоко тіньові «танкери-привиди», і цілком відкриті та легальні перевізники, і навіть «танкери-зомбі».
Прихованим перевезенням нафти та нафтопродуктів морем давно займаються два інші великі виробники під західними санкціями — Іран та Венесуела. Однак росія виробляє значно більше і входить до трійки головних нафтових експортерів поряд зі США та Саудівською Аравією. Тому, коли їй знадобилися послуги непомітних для Заходу перевізників, тіньовий флот збільшився і став предметом широкого обговорення. Його вивчають та описують не лише спеціалізовані видання на кшталт S&P Global та Lloyd’s List, а й газети типу Financial Times. Про нього говорять з трибун політики, пишуть таблоїди.
Оскільки термін «тіньовий флот» став частиною суспільної дискусії через війну в Україні, його часто називають «російським». Але насправді все складніше. За даними S&P, половина тіньового танкерного флоту возить лише російську нафту і продукти, п’ята частина — лише іранську. Але кількість суден, які обслуговують не одну, а кілька країн, зростає, і зараз уже кожен п’ятий танкер тіньового флоту не має яскраво вираженої приналежності до будь-якої країни. Багато власників цих суден діють в інтересах російських нафтовиків, іранських аятол і венесуельських генералів. Інші — самостійні бізнесмени-опортуністи, зокрема західні. У санкційному списку США, наприклад, у зв’язку з тіньовим флотом трапляються громадяни Британії, Франції та Греції.
Для чого потрібен тіньовий флот?
По-перше, він дозволяє обходити санкції Заходу. росія, наприклад, таким чином обходить «стелю цін» і продає нафту дорожче за 60 доларів за барель, якщо покупці готові платити більше.
По-друге, ці схеми дозволяють приховати походження нафти і таким чином убезпечити її покупців від вторинних санкцій з боку США та Європи. Це розширює ринки збуту.
І нарешті, послуги тіньового флоту дешевші, оскільки його власники зрізають кути, економлять на страховці, екіпажі, технічному обслуговуванні.
Чому така назва?
Тому що його танкери не виконують прийняті в морських перевезеннях норми та правила Міжнародної морської організації (ІМО). Наприклад:
вимикають АІС-транспондери, які передають іншим суднам дані про положення, швидкість, курс, найменування, прапор та тип танкера. S&P підрахувало, що 80% танкерів під санкціями зловживають вимкненням транспондерів;
спуфлять сигнал — передають вигадане місцерозташування. Іноді так незграбно, що навіть нібито виходять на берег, як «Чорна перлина» у «Піратах Карибського моря»;
перевантажують нафту на інші танкери в морі, щоб не заходити в порти, де санкційним суднам не раді, і щоб приховати походження вантажу;
не розкривають дані про власників, перевішують прапори, змінюють назви по кілька разів на місяць;
транслюють ІМО-номери суден, відправлених на брухт.
Фактично їздять світом за «паспортом померлого». Такі танкери називають «зомбі-флотом».
Усі ці практики бувають цілком законними: наприклад, суднам навіть рекомендують вимикати транспондери у Червоному морі, щоб уникнути атак хуситів. Однак у випадку з тіньовим флотом мета всіх цих дій — замести сліди та сховати кінці у воду.
У чому проблема з тіньовим флотом?
Обхід санкцій. Приховані перевезення дозволяють кремлю заробляти на війну. Чим більший тіньовий флот, тим менша знижка на російську нафту, підрахувало галузеве цінове агентство Platts. Якщо в січні 2023 року російська суміш Urals з поставкою в Індію продавалася з дисконтом у 19 доларів за барель до еталонного сорту Brent, то до кінця літа 2025 року знижка зменшилася до 2,5 доларів.
Гібридна війна. Танкери тіньового флоту неодноразово затримували та звинувачували у диверсіях проти країн НАТО в Європі.
Загроза екології. Тіньовий флот — старий. Середній вік такого танкера — близько 20 років проти 13 у тих, хто не ховається. Їх погано обслуговують. Поломка або вимкнений транспондер збільшують небезпеку зіткнення з іншими суднами у вузьких місцях, а більшість тіньових танкерів не має страховки на випадок розливу.
Людський фактор. Екіпажі до тіньового флоту набирають за залишковим принципом. З одного боку, це позначається на ставленні моряків до судна та збільшує небезпеку аварії, з іншого — власники тіньових суден дедалі частіше кидають команди на заарештованих або несправних танкерах, і люди ризикують застрягти на борту на місяці чи навіть роки.
Майбутні проблеми. Підсанкційні танкери не приймають на металобрухт, і з кожним роком вони стають старішими та небезпечнішими. Ба більше, вони несуть загрозу стабільності морських перевезень у найближчому майбутньому. Тому що наявність такого конкурента для «білого флоту» відбиває у його власників бажання замовляти нові танкери — це великі гроші, а немає жодної гарантії, що попит на перевезення російської нафти повернеться, якщо колись із росії знімуть санкції. А отже, коли й якщо російські нафтовики знову звернуться до «білих» судновласників, їм просто не вистачить танкерів.
Експерти S&P Global нарахували близько 1000 тіньових танкерів. При цьому вони враховували лише великотоннажні судна, здатні перевозити понад 27 тис. тонн вантажу — класом від Seawaymax і більші: Panamax, Aframax, Suezmax та супертанкери VLCC.
Аналітики іншої морської консалтингової фірми Windward зараховують до тіньового флоту приблизно 1300 суден. Ці оцінки постійно змінюються й переглядаються, однак масштаб приблизно зрозумілий.
Вже зараз майже 19% усіх танкерів у морі — це тіньовий флот та судна, більшість яких бере участь в експорті російської нафти та нафтопродуктів в обхід санкцій, оцінює S&P. Темна армада зростає — лише за останній рік тіньовий флот збільшився майже у півтора раза. А є ще поставки в межах «стелі цін» — таку нафту може перевозити і «білий флот». З їхнім урахуванням, за час дії західних санкцій російську нафту возив кожен другий танкер у світі.
S&P Global виділяє два підвиди суден тіньового флоту. Приблизно половина — це танкери під санкціями. Інша половина — судна з мутними власниками, залучені до сумнівних практик на маршрутах перевезення російської, іранської та венесуельської нафти. До війни дві третини нині підсанкційних суден належали компаніям із бенефіціарами в росії, Ірані чи Венесуелі. Зараз дві третини власників невідомі. росія вважає своїм правом експортувати нафту так, як їй вигідно, а депутати Держдуми закликали вважати будь-які ворожі дії проти танкерів з російською нафтою нападом на росію.
Значна частина танкерів вивозить невеликі партії з портів підсанкційних країн у міжнародні води, де нафту та продукти перевантажують на великі танкери — везти якими дешевше і швидше. У першому півріччі цього року найчастіше танкери тіньового флоту завантажувалися не в росії й не в Ірані, а біля берегів Малайзії, підрахували аналітики S&P. російську нафту тіньовий флот возить переважно в Індію та Китай. Менші покупці — Туреччина, Сінгапур, ОАЕ. Загалом Індія та Китай — головний кінцевий пункт тіньового танкерного флоту, оскільки дві найбільш населені країни світу є найбільшими імпортерами нафти та нафтопродуктів морем. За даними S&P, найбільші танкери тіньового флоту, які обслуговують не лише росію, а й Іран із Венесуелою, здебільшого прямують саме до Індії та Китаю.
Звідки тіньовий флот бере танкери? Скуповують судна на межі терміну експлуатації. Традиційно великі перевізники намагаються позбуватися танкера після 15 років служби, а після 25 років танкер зазвичай іде на брухт. Нова реальність підняла ціни на старі судна до таких висот, що грецькі та інші великі власники із задоволенням позбуваються старої частини свого флоту. Як з’ясували журналісти-розслідувачі газети «Financial Times», купують їх найчастіше підставні особи — зокрема на гроші російських нафтових компаній.
Під якими прапорами ходить тіньовий флот? Капітана танкера Boracay, що йшов з росії до Індії, зняли на берег у Франції лише тому, що він не зміг чітко відповісти на запитання, під яким прапором іде його судно.
З бурхливим зростанням тіньового флоту розквітли й послуги реєстрації суден під найнесподіванішими прапорами. Багато таких реєстрів — відверті фальшивки та шахрайство. Інші прапори цілком офіційні, проте влада країн, які їх видають, лише нещодавно зайнялася цим бізнесом і не має ані бажання, ані ресурсів стежити за законністю використання своїх прапорів та контролювати судна. Танкери тіньового флоту часто змінюють прапор реєстрації, а багато хто просто перевішує його на свій розсуд або взагалі ходить без жодного прапора.
Як відстежують тіньовий флот? За моніторинг узялися серйозно лише цього року, коли росія почала використовувати тіньовий флот не лише для уникнення нафтових санкцій, а й для гібридних операцій проти країн НАТО.
Галузеві аналітики відстежують увесь торговий флот і постійно поповнюють списки тіньових танкерів. За якими критеріями вони відносять судно до тіньового флоту? Найголовніший і найпряміший — судно під санкціями. Щоправда, воно може змінити прапор, власника та назву, спуфити й ховатися. Це постійна гра в кішки-мишки. Під підозру також потрапляють танкери з незрозумілими власниками та судна, що донедавна належали росіянам, іранцям чи венесуельцям. Ще два приводи підозрювати судно у причетності до «сірого» експорту російської нафти — часті візити до російських портів та зустрічі з підсанкційними танкерами в морі.
Захід старається, але поки що зробити нічого особливо не може. У його арсеналі — санкції та затримання. Але і з тим, і з іншим є складнощі. Затримувати судно можна лише в порту або в територіальних водах — вузькій зоні завширшки 12 морських миль від берега. У міжнародних водах це набагато складніше, до того ж Захід — головний апологет свободи судноплавства у світі. Затримані танкери можна перерахувати на пальцях. Окрім затримання Boracay біля берегів Франції, у Балтійському морі судна тіньового флоту арештовували Фінляндія, Німеччина та Естонія. Санкції проти суден тіньового флоту запроваджуються постійно. США, Євросоюз та Велика Британія періодично оновлюють списки, проте танкери переоформлюють і перейменовують — і списки знову доводиться оновлювати. Набагато ефективніші санкції проти заводів та компаній-покупців нафти, що перевозиться тіньовим флотом, адже вони більш чутливі до західних кредитів і технологій. Однак поки що лише один індійський НПЗ потрапив під такі санкції.
За останні два роки танкери тіньового флоту підозрювали в пошкодженні кабелів, що з’єднують країни НАТО по дну Балтики. Затримане біля берегів Франції судно підозрювали у причетності до запуску дронів, через які влада Данії була змушена закрити аеропорт Копенгагена 22 вересня. У підсумку країни НАТО запустили місію Baltic Sentry («Балтійський караул») з охорони кабелів на дні Балтійського моря. А Велика Британія почала готуватися до російських диверсій біля своїх берегів.
Чи зникне тіньовий флот, якщо знімуть санкції? Ні, тому що тіньовий флот — це вигідно. Вигідно і його власникам, і його клієнтам. У ризикованого темного бізнесу прибутковість, якій можна позаздрити. За даними компанії Xclusiv Shipbrokers, уживаний 15-річний танкер класу Suezmax зараз можна купити приблизно за 40 млн доларів. За даними Platts, один місячний рейс із російською нафтою з Чорного моря до Індії принесе власнику Suezmax понад 5 млн доларів. При таких ставках вкладення окупляться вже за рік. Фактично темні власники отримують прибуток, а потенційні збитки перекладають на решту світу, адже у разі аварії чи розливу за відсутності страховки оплачувати збитки доведеться комусь іншому. Тіньовий танкерний флот не лише не зникне, а й породить нові інкарнації в інших галузях морських перевезень. Уже зараз з’являються обриси «тіньового флоту 2.0», зазначає галузеве видання «Lloyd’s List». Цього разу — у контейнерних перевезеннях. «Lloyd’s» наводить як приклад китайський контейнеровоз Heng Yang 9, неодноразово помічений на маршрутах між портами в окупованій росією частині України та турецьким Стамбулом.