За що влада Франції заморозила 17 мільйонів і заарештувала віллу.
«Напевно, вони думали, що ця угода залишиться непоміченою, але Лазурне узбережжя перестало бути тихою гаванню»...
Французька Рив’єра раптово перетворилася на безжальну пастку для російської еліти.
У самому епіцентрі гучного скандалу, про який написало паризьке видання Le Monde, опинилася людина, чиє ім’я добре відоме кожному росіянину, — віцепрем’єрка рф Тетяна Голікова.
У сухих матеріалах прокуратури поруч із нею фігурує її законний чоловік — колишній міністр промисловості Віктор Христенко.
Те, що спочатку виглядало як рутинна перевірка елітної нерухомості, стрімко переросло у повноцінну кримінальну справу про відмивання коштів.
Погляди французьких фінансових слідчих сьогодні прикуті до мальовничого півострова Сен-Жан-Кап-Ферра, який десятиліттями обирали для себе найбільш закриті доларові мільярдери.
Саме тут, надійно схована за високими парканами, розташована розкішна садиба «Майграна».
Лише уявіть цей ексклюзивний комплекс: величезна територія, що буквально потопає в екзотичній зелені, кришталево чистий приватний басейн і абсолютна недосяжна для пересічних людей приватність.
Однак навесні 2022 року цей райський куточок став одним із перших об’єктів, на які французька влада наклала арешт у межах масштабних санкційних заходів.
Як випливає з офіційних документів Апеляційного суду Парижа, проблеми для вілли почалися саме тоді, коли її фактичні власники спробували терміново позбутися активу, виставивши його на продаж у березні за захмарні 23 мільйони євро.
Однак європейська банківська система спрацювала як сталевий капкан: усі транзакції були миттєво заблоковані.
Причиною стала надзвичайно заплутана та непрозора структура власності. Слідчі виявили, що сліди володіння ведуть до офшорних юрисдикцій.
Нитки прихованого управління тягнулися від Панами до Кіпру, створюючи віртуозну ілюзію повної непричетності реальних власників.
Однак правосуддя змогло розплутати цей клубок.
З’ясувалася показова деталь: компанія-покупець розкішної нерухомості фактично перебувала під повним контролем самого Віктора Христенка.
Згодом управління цим офшором непомітно перейшло до його сина Володимира.
Фактично десятки мільйонів євро просто переміщувалися з однієї сімейної кишені в іншу, створюючи видимість законної угоди.
Саме ця циклічність операцій стала одним із ключових аргументів для висунення офіційних обвинувачень.
Окрім того, правоохоронці заморозили ще 17,2 мільйона євро, безпосередньо пов’язаних із цією угодою.
Як стверджує Le Monde, «Майграна» є лише видимою верхівкою айсберга та невеликою частиною великого сімейного портфеля елітної нерухомості, який опинився в центрі розслідування.
Судові матеріали вказують, що впливове подружжя підозрюють у приховуванні значних закордонних активів.
До орбіти розслідування вже потрапили дорогі об’єкти нерухомості в Іспанії та Португалії, а також інші активи на території Франції.
Варто зазначити, що цей кейс став показовим прецедентом. Із двох десятків подібних резонансних справ, відкритих прокуратурою Парижа останніми роками, близько десяти вже завершилися конфіскацією майна.
Загальна вартість вилучених активів, пов’язаних із російською елітою, наближається до одного мільярда євро.
Однак пересічна людина закономірно поставить запитання: як чиновники, які все життя офіційно працювали на державній службі, змогли накопичити статки, що дозволяють купувати середземноморські палаци?
Відповідь частково пов’язана з минулим російської системи охорони здоров’я. Тетяна Голікова у 2007–2012 роках очолювала Міністерство охорони здоров’я та соціального розвитку рф.
Саме тоді в народі та пресі за нею закріпилося прізвисько «мадам Арбідол».
У 2009 році препарат «Арбідол» був включений до переліку життєво необхідних лікарських засобів.
Ба більше, його внесли до офіційних рекомендацій щодо лікування грипу та ГРВІ.
Усе це могло б виглядати як звичайна турбота про здоров’я населення, якби не одна показова деталь.
Чоловік профільної міністерки, Віктор Христенко, який тоді очолював Мінпромторг рф, мав зв’язки з фармацевтичною компанією «Фармстандарт».
Саме ця корпорація була основним виробником і головним вигодонабувачем від продажу препарату.
І поки незалежні експерти звертали увагу на відсутність переконливих міжнародних доказів ефективності цього засобу проти вірусних інфекцій, обсяги гарантованих державних закупівель продовжували стрімко зростати...