9. Коли піар важливіший за професіоналізм: урок з призначення в Fire Point
Поки Валерій Залужний розказує про «перехоплення технологічної ініціативи», останніми днями активно обговорюється кваліфікація технічного директора найбільшого виробника українських ракет — компанії Fire Point — пані Ірини Терех.
Компанія виробляє, зокрема, міфічні «Фламінго» — суперзброю Перемоги, майже ФАУ-2.
У моєму розумінні технічний директор — це найкваліфікованіша в компанії особа саме з найскладніших технічних питань. Беззаперечний авторитет, джерело унікальних знань і навичок.
Але, судячи з відкритих даних, у пані Терех якось зовсім не простежується технічний бекграунд.
Освіта — архітектура, здобута в Київському національному університеті будівництва та архітектури. Так, формально це теж технічна освіта. Але кардіолог, гінеколог та стоматолог — це теж усі лікарі, але ж не підете лікувати зуби до гінеколога.
Ось у мене перша освіта — військовий авіаційний інженер, спеціалізація «літаки й двигуни». У дипломній роботі я накреслив вертолітний двигун ТВ3-117 у масштабі 1:1 — креслення півтора метра шириною з тисячею дрібних деталей.
З 2000 року займаюся кібербезпекою і доволі успішно.
Але мені, за всім моїм, здавалося б, технічним бекграундом та досвідом, бракує нахабства назвати себе навіть фахівцем з авіації, не те що експертом із ракетобудування. Свого часу я багато вивчав аеродинаміку, теорію авіаційних двигунів, авіаційне матеріалознавство і досі зможу накреслити принципову схему турбореактивного авіаційного двигуна. Але вже давно не маю практичного досвіду застосування цих напівзабутих знань.
Тому не претендую на експертність у цих питаннях.
А тут молода жінка без профільної освіти та без будь-якого практичного досвіду у ракетобудуванні сміливо стає технічним (Карл!) директором найбільшого виробника ракетного озброєння — під час гострої фази повномасштабної війни.
У моїй уяві це мала б бути людина з 20–30 років безпосереднього досвіду в ракетобудуванні, із купою премій і дипломів, обвішана орденами та всесвітньо відома як беззаперечний технічний експерт. Але ніяк не 30-річна архітекторка — за всієї поваги до професії архітектора, яка теж непроста.
І цей кейс є ще одним доказом, м’яко кажучи, медійного перебільшення ефективності та успішності українського ракетобудування. Президент давно нам обіцяє «3000 ракет», але щось не видно, як вони летять на Москву: одні лише «формули миру», «саміти з відновлення» та «гарантії повоєнної безпеки».
Та й загалом із технічними знаннями у наших чиновників усе дуже слабо. У Мінцифрі заступник міністра з кібербезпеки з’явився аж на п’ятий рік після запуску Дії — після десятків факапів, сотень шахрайських кредитів та двох великих витоків бази даних. Роль якого — публічно відмазувати архітектурні провтики Святого Равноапостольного Міші, да святиться ім’я Його, амінь.
І так скрізь: шукають передусім лояльних, але геть не обов’язково професійних.
Піарники, SMM-менеджерки, якісь криптоінвестори — цього добра у них вистачає. Не вистачає технічних фахівців. Хоча цей сумний факт чомусь ніяк не заважає розробляти й навіть запускати претензійні технічні проєкти. Ну подумаєш, що Дія-AI геть ніяк не працює — дайте нам ще 100 днів і 100 мільйонів.
Можливо, пані Ірина Терех — хороша людина, патріотка та успішна бізнесвумен. Не знаю, тому не виключаю цього.
Але бути технічним директором на мегаважливому виробництві суперскладного ракетного озброєння під час війни — сорі, цього явно недостатньо.
Вміти виготовляти бетонні вироби — це теж важливо, але «хороша людина» — це не професія.
З такими підходами ми не перехопимо технологічну ініціативу, як радить генерал Залужний. І, відповідно, не здолаємо ворога — який усе ще більший за нас чисельно.
Тому нам життєво необхідно ставати якісно сильнішими.
Керівництво держави запевняє, що нібито це розуміє, але на практиці все одно призначає на ключові для виживання країни посади лояльних замість професійних. І видно, що ці люди, які зараз при владі, категорично не бажають змінюватися.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»