Парк «Перемога» цього тижня зазнає реорганізації. Його приєднають до КП «Декоративні культури».
За це депутати мають проголосувати 12 березня під час сесії Полтавської міськради.
Як окреме комунальне підприємство, парк «Перемога» зареєстрований у 1993 році. Його директор – Лаврентій Заркуа. Протягом двох років до грудня 2020-го заступницею директора була Катерина Бабіч.
Зараз у парку встановлені 8 ярмаркових будинків, більша частина з яких зачинена. Є новий дитячий майданчик, непрацюючий атракціон «Оглядове колесо» і занедбаний фонтан, який не функціонує кілька років, зруйноване Співоче поле імені Марусі Чурай.
За теплої погоди в парку людно, продаються солодощі. Працюють батути та інші привозні атракціони для дітей.
У березні в парку запрацював новий атракціон – прогулянковий паровоз для дітей. Його поки що запускатимуть у вихідні з 11:00 до 17:00, повідомили в адміністрації парку «Перемога». Він коштував платникам податків 350 тис грн. Зараз вартість катання для однієї дитини – 30 грн. За одну поїздку атракціон долає 800 м по території парку. У травні дітей кататимуть по парку за іншим графіком. На 1 травня заплановане відкриття.
За період 2016-2018 років на проєкт реконструкції парку з бюджету Полтави витратили 1,75 млн грн.
Кілька десятиліть на території парку був потужний мистецький центр – Співоче поле імені Марусі Чурай. Нині воно занедбане та зруйноване.
Амфітеатр Співочого поля розрахований на 7 тис. місць. Було кілька заяв представників влади щодо реконструкції. У 2016 році Управління капітального будівництва міста представило новий проєкт накриття поля спеціальним навісом, створили ескіз.
У 2019 році на Співочому полі демонтували дерев’яні лавки і відтоді ніяких дій там не спостерігається.
Парк культури та відпочинку «Перемога» – найстаріший парк Полтави, є пам’яткою садово-паркового мистецтва. Його відкрили у 1803 році і тоді він мав назву «Полтавський міський сад». Має площу 30,9 га.
Заснований з ініціативи полтавського генерал-губернатора князя Олексія Куракіна. Він купив у майора Криловського ділянку землі і подарував її місту. Потім звернувся до полтавського мецената Семена Кочубея з проханням подарувати місту його гай, який був розташований поруч, для влаштування міського саду. Для розширення території саду було придбано також леваду графа Л. К. Розумовського.
У 1803 році сад обнесено огорожею. За проєктом і під керівництвом губернського архітектора Михайла Амвросимова влаштовувалися альтанки, були збудовані оранжереї, розбиті квітники.
У 1818–1820 роках територія саду значно розширилася за рахунок ділянок, придбаних на міські кошти.
1820 році на території саду була заснована Полтавська школа садівництва, яка проіснувала до 1841 року. Ділянку саду та приміщення школи передали Полтавському інституту шляхетних дівчат, який містився поруч, на колишній садибі Семена Кочубея.
У середині XIX століття сад було віддано на відкуп садівникові І. М. Гуссону з доплатою йому з міських сум по 200 карбованців щорічно. У 1852 році в міському саду споруджено приміщення другого Полтавського міського театру, який діяв тут до початку XX століття. Сад займав величезну територію, де були парк з віковими дубами, бузковими гаями, тінистими алеями, розаріями. Існували каміни, де могли обігрітися ті, хто гуляв узимку.
У роки перед Другою світовою війною колишній міський сад мав назву — Парк імені Івана Франка. 29 серпня 1936 року в одному з куточків парку поблизу садиби, де багато років жив у Полтаві російський письменник Володимир Короленко, зі Старого міського кладовища було перепоховано його прах. Поруч у 1940 році поховали й дружину Володимира Короленка.
Під час окупації у 1941–1943 роках гітлерівці знищили багато дерев та чагарників парку. У 1944–1945 роках жителі Полтави на недільниках, суботниках насаджували дерева, кущі, розчищали ставки, розбивали квітники, споруджували атракціони.
У 1970 році парку наданий статус пам'ятки садово-паркового мистецтва.
З 1978 року проводилася його реконструкція. У 1980 році на території парку споруджене місце проведення масових святкових заходів — Співоче поле Марусі Чурай, урочисте відкриття якого відбулося 27 червня 1987 року. Зараз ця територія в занедбаному стані.
За останні роки на так звану "реконструкцію" і забезпечення життєдіяльності парку пішли мільйони коштів платників податків. "Останній Бастіон" продовжує відстежувати подальшу долю пам’ятки садово-паркового мистецтва і розповідати читачам актуальні новини.