За надоптимістичним варіантом, за 26 років нас буде приблизно 25-30 мільйонів у кордонах 1991-го. Але як нація ми продовжимо вимирати.
Гірше за проблеми демографії може бути лише нерозуміння небезпеки демографічних викликів. Нас зараз ще тримають на плаву два так звані «демографічні горби».
Спробуємо пояснити у чому тут справа. Мова про українців у віці 30-34 та 20-24; а це, на хвилиночку, — найчисленніші групи населення:
Зараз, найменша група населення — це діти віком від 0 до 4 років, тобто саме та група, яка триматиме демографічну піраміду в найближчі 50 років. Без фактора міграції, у нас найчисленніша демографічна група – це вікова категорія 35-39 років — майже 3,5 мільйона осіб.
Очевидно, за 25 років усі вони стануть пенсіонерами, а найменша — група у віці 0-4 роки — 1,5 мільйона осіб, а також 20-24 роки — 1,3 мільйона осіб. Особливо показовою є група у віці 0-4 роки: 2050 року представникам цієї групи буде понад 30 років.
Очевидно, звуження бази трудових ресурсів у два рази без урахування міграції та вчетверо — з урахуванням міграційних втрат. Тобто навіть повернення жінок фертильного віку з Європи до України не змінить базового тренду.
Чому, запитаєте ви? — Ну, бо це лише знизить загальний масштаб катастрофи, а потрібні неординарні зусилля задля негайного відродження демографічної бази країни та недопущення вимирання нації.