Недоторканний прокурор: чому НАБУ роками не може дійти до Вербицького.
Виявляється, директор НАБУ Семен Кривонос та керівник САП Олександр Клименко не тільки дбають про інтереси своїх гаманців, але й опікуються розвитком української науки. Лише цим можна пояснити, чому досі не притягнутий до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення колишній заступник генпрокурора Дмитро Вербицький, попри те, що відповідне кримінальне провадження №52024000000000231 зареєстровано в НАБУ ще 13 травня 2024 року.
Але помиляється той, хто думає, що Кривонос і Клименко просто взяли у Вербицького хабар за те, щоби повісити його справу на цвяшок у туалеті. Боже збав! Як виявилося, Вербицький, будучи військовозобов’язаним, після звільнення з посади заступника генпрокурора повернувся в рідну Одесу, став на облік у Хаджибейському районному ТЦК та СП і в листопаді 2024 року отримав відстрочку від мобілізації у зв’язку з навчанням в аспірантурі. Напевно, зараз Дмитро Анатолійович готується до захисту, а головне — до бенкету з приводу успішного захисту майбутньої дисертації, а відтак НАБУ і САП просто не насмілюються турбувати повістками знаного фахівця в галузі права.
Безкорисливу допомогу молодому науковцю з боку директора НАБУ та керівника САП може підтвердити найближчий друг Вербицького — також прокурор і також одесит — Борис Борисович Індиченко-молодший. Нині Борис Борисович обіймає посаду керівника Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу генпрокурора, куди його свого часу прилаштував Вербицький. Люди брешуть, що на подяку за це Індиченко-молодший усіляко гальмує розслідування кримінальних проваджень за фактом незаконної забудови прибережної смуги річки Коник та незаконного видобутку піску в її заплаві.
Зокрема, в кримінальному провадженні щодо Вербицького фігурує епізод із придбанням Вербицьким будинку в котеджному містечку «Коник» за 2 млн грн, що в шість разів нижче ринкової вартості. Згідно з фабулою справи, таку знижку від забудовника Вербицький отримав саме завдяки блокуванню досудового розслідування, зареєстрованого у зв’язку з порушенням забудовником екологічних норм.
Вербицький та Індиченко-молодший здружилися 10 років тому, коли Вербицький працював слідчим у прокуратурі Одеської області. Якраз у той час формувалась «грузинська» команда, що мала взяти під повний контроль Одеську область з її портами. На чолі команди був, ясна річ, голова Одеської ОДА Саакашвілі, поліцію очолив Георгі Лорткіпанідзе, обласну прокуратуру — Давід Сакварелідзе, митницю — коханка Саакашвілі Юлія Марушевська тощо. Формуванням команди займався перший заступник директора НАБУ Гізо Углава, який навіть сина керівника суперсекретного підрозділу НАБУ Д2 Борю Індиченка (батько й син мають однакові прізвище та ім’я — Борис Індиченко) за допомогою Сакварелідзе прилаштував у прокуратурі Малиновського району.
Втім, Фортуна повернулася до Вербицького обличчям лише після того, як у кабінет генпрокурора вселилася віцепрезидентка «Асоціації косметологів і аромологів» Ірина Венедіктова. У травні 2020 року Вербицький був призначений заступником прокурора Одеської області. А після того, як генпрокурором став одеський адвокат Костін, Вербицький перебрався до Києва, прилаштувавши в Офісі генпрокурора й свого друга Індиченка-молодшого.
Через зворушливу дружбу Дмитра Вербицького та Бориса Індиченка-молодшого деякі несвідомі громадяни стверджують, що розслідування кримінального провадження стосовно Вербицького заблокував Індиченко-старший, чий авторитет у НАБУ є беззастережним. І дійсно: якщо інші підрозділи НАБУ роблять вигляд, що вони розслідують злочини, то очолюваний Борисом Індиченком-старшим підрозділ Д2, навпаки, за допомогою «таємних агентів НАБУ» вчиняє злочини, які інші підрозділи НАБУ потім з успіхом розкривають.
Але треба відкинути саму думку, що співробітники НАБУ, обрані міжнародними експертами із застосуванням найкращих європейських практик, можуть зловживати службовим становищем, продавати справи чи, наприклад, торгувати коноплею. Напевно, кримінальне провадження за фактом незаконного збагачення Вербицького не розслідується в НАБУ з єдиної причини — Кривонос і Клименко хочуть особисто взяти участь у захисті дисертації Дмитра Анатолійовича й на власні очі пересвідчитись у тому, якого вони виростили науковця.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»