«Нам також важливе виживання та сила України», — заявив 45-й президент США, здивувавши своїх однопартійців. Почалася велика гра за виборця.
Що означає надання нам допомоги від США? По-перше, тою чи іншою мірою це говорить не про нашу війну і не про Україну, ні про те чи стали наші інституції міцнішими, а люди — розумнішими.
Швидше за все, це більше говорить про стан справ у самій Республіканській партії США. Від початку здавалося що крило трампістів в абсолютному відриві від основних спонсорів партії — нафтовиків та американської оборонної промисловості, які зазвичай використовують політики неоконсерваторів для просування своїх рішень.
Мовляв, «народна сила» настільки популярна і самодостатня, що з рішеннями еліт можна стратегічно не рахуватися. Мовляв, виборець і без ваших неоконських газет, холдингів та телевізора сам прийде і принесе Дональду Трампу перемогу.
Та минулі кілька місяців відбувається «просадка» рейтингів рудочолого монополіста на ринку нерухомості США. Власне, Трамп почав дещо втрачати те, що прийшло до нього на хвилі раніше і що робило для Байдена ситуацію дуже важкою.
За цих умов бути «Цезарем» партії вже не так однозначно легко. Він все ще один єдиний безальтернативний кандидат від республіканців, однак республіканські еліти раптом отримують важіль: політику Трампа і його крила (а також тих хто під їх впливом) збалансовують в обмін на підтримку власне основних стовпів партії.
Україна добре вбудована в позиції еліт у США як вигідна і зрозуміла опція, в яку робили довгострокову (хоч і не основну і досить обмежену) інвестицію. Україна — досить економічно ефективний засіб впливу на політику РФ і взагалі «обмеження» російських апетитів у Світі.
Наша країна була погано вбудована у позиції революційного крила республіканців (а саме так трампістів і варто оцінювати — як своєрідних революціонерів, що в костюмах індіанців викидають британський чай у воду). Та тепер, вочевидь, революційністю доводиться дещо поступитись.