Кульбіт клоуна від паперті палацу «Україна» до гетьманського крісла випадає з логіки причинно-наслідкових зв'язків.
У здатність насланого нам Нелоха>43 навчитися елементарним державотворчим навичкам не вірять Блінкен з Байденом, Джонсон з Макроном і вся Балтія разом. Лише дипломатичний протокол і вихованість стримують джентльменів і леді від поіменування речей своїми іменами.
Суттєво похитнулася віра в кебу поводиря й у кобищанських дядьків з тітками: кондовий електорат зеленої недолугості, неабияк нашорошений оголошеним курсом держави на дефіцит гречки з сірниками і здачу Харкова, наразі перебуває у стані прогресуючої прострації.
Ще раз: совкова ментальність, чужинська генетика, очевидна неписьменність, зарозумілість, агресивна підозріливість до всього що не «Я» жодним чином не могли завадити криворізькому розбитному школярику вихопитися на «всесоюзну» авансцену розмовного жанру.
Специфічний гумор, розрахований авжеж не на шанувальників Скорика з Карабицем чи Марчука з Ройтбурдом, лягав на душі наспіх перелицьованих професором Пилипом Пилиповичем Преображенським шарікових. Ба, низькопробне хі-хі звабило навіть й декого з політиків – ці «за посадою» змушені були теж скалитися у ритмі пуцьки з роялем.
А ось кульбіт клоуна від паперті палацу «Україна» до гетьманського крісла випадає з логіки причинно-наслідкових зв'язків у хоч би трохи пристойному суспільстві. Так не мало бути, громадяни! Щоби від «Сватів» вилягла мало не половина країни!
Та очікування лохів на манну небесну отут і зразу були такими жадними, а кульбіт був настільки щедро проплачений бородатим ляльководом, що за ті грубі гроші, вкладені у проект «Удєлать лохов вмєстє», блазнюватого лицедія могли обрати й президентом Сполучених Штатів. Трампа ж обирали.
Яким чином перелічені вище «чесноти» блазня до президентської місії? Кусайте лікті, кусайте. Головне, щоби прохмеліли.
Три роки пацан терся у пристойних (місцями!) колах, мав би хоч чомусь навчитися. Ні, воно як нездатне, то не нахилиш. Читайте, це – його недавнє інтерв'ю The Washington Post: «Путін немолодий, має думати, що залишить після себе. Треба сісти за стіл і знайти компроміс».
Хоч кілок на голові теши. Знадлива мрія зазирнути в очі щура перебиває здоровий глузд, якісь там державні інтереси, диктує формати, плани Б і дози. Козир постійно бубонить про нобелівську премію миру за здачу Донбасу і роялті за гастроль від Кьоніґсберґу до самих до окраїн.
Колеги, українці, людоньки! Ви уявляєте, який компроміс буде шукати за столом напроти Недопалка оця найвеличніша сучасна недолугість?!
Те, що «стратег» опиниться під столом, спрогнозувати не важко. Як і те, де ми опинимось з вами. І не кажіть, що ми не попереджали –капець хвостом майнув мало не по пиці.