В Івано-Франківську викладач позірно проводив свої заняття російським язиком. Після суспільного розголосу особу звільнили із вишу.
Не минає і місяця, щоби десь знову в Україні не здійняли свою голову поборники Пушкіна-Достоєвського-Толстого й інших приблуд. Так, наприкінці листопада 3-го року повномасштабної війни проти РФ і 6-го року дії Закону України «Про обов'язкове застосування української мови у сфері освіти», студент Івано-Франківського національного медичного університету звернувся до ректора вишу зі скаргою.
З'ясувалося, один із викладачів кафедри нейрології та нейрохірургії проводив заняття російською та свідомо відмовлявся (на зауваження та прохання студента) звертатися до нього українською. Після слів студента про те, що він не розуміє викладача, який проводить лекції та говорить до нього російською, викладач виправив студенту оцінки (на значно нижчі).
Студент звернувся до декана і ректора, була створена комісія, яка провела службову перевірку, що підтвердила факт викладання російською мовою. Крім того, були виявлені інші порушення мовного законодавства, за що до відповідальності були також притягнуті завідувачка кафедри та проректор із науково-педагогічної роботи.
Викладач, який читав лекції винятково російською та відмовлявся говорити зі студентами українською під час освітнього процесу, написав заяву про звільнення за власним бажанням. Цікаво, що цей пан переїхав у 2016 році із Донецька до Івано-Франківська, де йому запропонували викладати в університеті для іноземних студентів, адже добре володів анґлійською мовою.
Згодом через нестачу викладачів на кафедрі, йому надали декілька українських груп, з якими він, як ми вже знаємо, вів заняття та комунікації російською мовою. Тобто український громадянин, викладач українського вишу міг проводити заняття з іноземцями анґлійською, а українською з українцями — не зміг.
У цій історії найбільше вражає й обурює те, що знайшовся лише один студент, який не погодився із викладанням російською та поскаржився на незаконні дії викладача. Студент наголосив, що в його боротьбі за права українців та виконання законів України його не підтримав ніхто.
Мало того, ще й пробували його переконати, що він неправий! Те, що серед десятків студентів знайшовся лише один небайдужий українець, який готовий відстоювати свої права та українську мову в Україні, не лише вражає, — це лякає.
Так само вже не просто обурює, а лякає, коли чуємо, як батьки говорять до своїх дітей мовою язиком окупанта. Даруйте, але хочеться підійти, струсити того батька/матір і запитати:
Російська мова (руzzкій язик) в Україні має стати для наших дітей такою ж іноземною, як, наприклад, польська, литовська, французька чи китайська. Тоді ніякий вчитель у школі чи викладач в університеті не буде a priori вести лекції та звертатися до українських дітей мовою ворогів і поневолювачів.
Тоді й росіянам буде важче розповсюджувати свою балалайку про «адін народ». Звісно, вони можуть знайти ще мільйони причин для нападу, але занапастити нас гібридно та окупувати ментально/культурно/духовно їм буде набагато важче, ніж робити це (як вони робили сторіччями), перебуваючи в єдиному мовному (руzzкоязичному!) просторі.
Якщо ми не хочемо повної російської окупації в Україні, маємо почати (а це в силах кожного з нас!) із мовної деокупації наших дітей. Інших шляхів не існує й ніколи не існувало, зарубайте вже собі це на носі.