Новий голова Закарпатської ОДА боїться за свою репутацію.
Мені добрі люди переслали фейсбучний допис якогось невідомого мені пана з Ужгорода, який позиціонує себе громадським активістом і, як і всі громадські активісти, дописує про речі, на яких геть не розуміється. Ну, то таке…
Але добрі люди звернули мою увагу на те, що в цьому дописі йдеться про мою скромну персону. Мовляв, при зустрічі з головою Закарпатської обласної державної адміністрації Олексієм Петровим хтось згадав про мій пасквіль стосовно вбивства Павла Шеремета та можливої причетності до цього співробітників Департаменту контррозвідки, колись очолюваного Петровим:
«Посилався активіст також на журналіста Володимира Бойка і у стримі каже, що його турбує питання вбивств працівниками департаменту не тільки сепаратистів, а й громадян на території України. Петров парирував, що СБУ опитало Володимира Бойка з цього приводу і він сказав, що ця інформація є його власним оціночним судженням».
Я так і не зрозумів до кінця, що мав на увазі автор і про який стрим (до речі, не «стрім», а стрим) йдеться, але не можу не втриматись від кількох слів на адресу голови Закарпатської ОДА.
Олексію Геннадійовичу, Вас ввели в оману. Ніяка СБУ мене не опитувала. Та й подумайте самі, хто б став би мене викликати на бесіду – колишній заступник начальника управління матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури Андрій Наумов?
Так він зрання до ночі шукає, яка ж це гадюка встановила три закладки в кабінеті найвідомішого українського лейтенанта. Ба більш того, Наумов за рапортом Сашка Білоуса, колишнього «кашника» з Київської управи, завів на мене ОРС, взяв санкцію на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, але я навіть не знаю, що він робитиме, коли закінчиться двомісячний строк санкції – невже заступник генпрокурора Олексій Симоненко підпише йому клопотання на продовження негласних розшукових дій?
Думаю, що ні, бо Олексія Юрійовича мені його колишній начальник, Іван Михайлович Дерев’янко, завжди рекомендував як розумну людину. А я Івану Михайловичу вірю.
Ну, і по-друге. Якби мене, дійсно, опитували в СБУ з приводу Вас, то Ви б ні за яких обставин про це не повинні були знати.
А ось на допиті в Головному слідчому управлінні Національної поліції України я, дійсно, побував. Про Вас, до речі, розмови практично не було – на мене збіглись подивитись ветерани міліції, які пригадували, як я 8 років тому опублікував деякі документи Департаменту внутрішньої безпеки МВС України з грифом «цілком таємно», включно з агентурними картками.
Це коли один, вибачаюсь на слові, довбойоб з числа підлеглих тодішнього начальника ДВБ МВС України Тулаєва загубив у кав’ярні секретну флешку, а вона потрапила до мене.
Інша річ, що я висловив слідчим у «справі Шеремета» свої розміркування з приводу того, як цей злочин треба було б розслідувати. А треба було розпочинати з вбивства Тимура Махаурі, знаходити тих, хто виготовив вибухівку, потім предметно допитувати Вашого агента Бориса Германа, якого Ви невідомо заради чого відправили на лаву підсудних, потім розкручувати фальсифікацію «справи Савченко-Рубана», допитувати колишнього керівника «Укрспирту» Михайла Лабутіна, а вже після цього оформлювати допуск по формі 2, отримувати санкцію та йти в СБУ вилучати агентурну картотеку ДКР.
Але ж Ви розумієте, що для цього треба, щоби посаду генерального прокурора обіймав досвідчений фахівець, а не віце-президент Всеукраїнської асоціації косметологів і аромологів. Тому ніякої судової перспективи «справа Шеремета» в її нинішньому вигляді не має. Оце і є моє оціночне судження.