Зеленський не довіряє чиновникам, тому головами обласних і районних адміністрацій будуть ставати підконтрольні силовики.
16 квітня 2020 року президент Зеленський прибуде в Ужгород, щоби представити нового голову Закарпатської обласної державної адміністрації – генерал-майора Служби безпеки України Олексія Петрова.
Петров – соратник затриманого 14 квітня 2020 року генерал-майора СБУ Валентина Шайтанова, у якого Петров був заступником у 6-му управлінні ЦСО «А», що неофіційно називалось «Шайтанбатом». Завдяки заступництву Шайтанова – любимця голови СБУ Василя Грицака, більше відомого в народі як «Вася-їбанько» – Олексій Геннадійович не тільки отримав звання «заслужений юрист України», але й очолив у 2017 році Департамент контррозвідки СБУ. На цій посаді Петров проявив феноменальну оперативну кмітливість, розкривши низку державних заколотів і замахів на президента Порошенка.
Зокрема, саме він є автором «справи Савченко-Рубана», згідно з фабулою якої народний депутат Надія Савченко мала з гранатомету розстріляти Верховну Раду, пливучи по Дніпру на маломірному плавзасобі, а також розкрив замах на вбивство російського журналіста Аркадія Бабченка та півсотні його українських колег, розправитись з якими наказав особисто Путін. Щоправда, злі язики подейкують, що список жертв для Путіна складала прес-секретар генерального, прости господи, прокурора Лариса Сарган, і тому акули пера та гієни клавіатури зустріли цю новину з гомеричним реготом. За винятком, хіба, Сашка Міхельсона, який узнав, що ледь не став жертвою Путіна, лише за місяць після «вбивства» Бабченка – він перебував у цей час без засобів зв’язку в психіатричній лікарні, де одужував від застарілого алкоголізму, і тому гадки не мав про підступи президента Російської Федерації.
Але найбільш успішною оперативною комбінацією Петрова стала «справа Лабутіна-Заярнюка»: ці дві бізнесмени, як виявилось, готували державний заколот і збройне повалення в Україні конституційного ладу. Внаслідок рішучих дій Департаменту контррозвідки СБУ колишній керівник «Укрспирту» Михайло Лабутін отримав політичний притулок у Румунії, а контролювати спиртові потоки став Олексій Петров – принаймні, так стверджує Лабутін, за підрахунками якого Олексій Геннадійович мав лише на «Укрспирті» 2 млн. доларів щомісяця, частина яких уходила «Васі-їбаньку».
Не дивно, що з такими здібностями Петров після інавгурації президента Зеленського опинився не в тюремній камері, а на посаді начальника Управління СБУ в Кіровоградській області, де близько зійшовся на ґрунті спільних комерційних інтересів з головою Кіровоградської облдержадміністрації Андрієм Балонем. Люди брешуть, що саме Балонь і порекомендував Петрова першому заступникові керівника Офісу Президента Сергію Трофімову, одним з головним обов’язків якого є наповнення так званого «президентського фонду» – грошових запасів, з яких здійснюються неофіційні виплати народним депутатам від «Слуги народу» (щомісяця звичайний депутат отримує 5 тис. доларів, заступник голови фракції – 15 тис. доларів, голова фракції – 50 тис. доларів), співробітникам Офісу Президента, міністрам (традиційно міністри отримують від президента по 50 тис. доларів щомісяця), голові СБУ (100 тис. доларів) тощо.
Знову ж такі, люди брешуть, що за призначення головою Закарпатської ОДА Петров зробив такий внесок у «фонд президента», що до місцевих виборів слуги народу можуть не хвилюватись за свої статки. Якщо, звісно, не помруть від коронавірусу.
Щоправда, деякі політично незрілі посадовці відмовляти Зеленського від призначення Петрова закарпатським губернатором, називали його «російською консервою» та стверджували, що він в АТО заробляв на сигаретах, які в Донецьку виготовляє фабрика «Хамадей» і постачає контрабандою в Європу через територію України. Але президент у відповідь заявив, що той, хто без гріха, нехай першим кине камінь у Петрова. Таких в Офісі Президента не виявилось...
Як би там не було, Володимир Зеленський вже підписав Указ про призначення Петрова головою Закарпатської ОДА й дав Олексію Геннадійовичу 3 місяці на те, щоби той навів порядок у регіоні та відсунув від контрабандних потоків конкурентів – місцевих бандитів. Будемо сподіватись, що за ці 3 місяці в області не почнеться роздача російських паспортів, а Ужгород і надалі залишатиметься в складі України.