Відступаючи совєтські каральні органи розстрілювали цвіт української нації.
До 80-річниці вшанування пам’яті жертв розстрілів в’язнів у тюрмах Західної України у червні-липні 1941 року Український інститут національної пам’яті організував перегляд онлайн-семінару "Масові розстріли в тюрмах НКВД у 1941 році".
В семінарі взяли участь історики та краєзнавці з Києва, Львівщини, Волині, Рівненщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Чернівеччини, Вінниччини та Харківщини.
Я своєю чергою до інформації оприлюдненої істориками додам коротко свідчення відомі моїм дідусю і бабусі - Артему і Надії Петренчук - підпільникам ОУН і УПА, а пізніше політв’язням Норильського ГОРЛАГу.
Їх свідчення стосуються, зокрема, розстрілів у тюрмах Луцька та Дубно. Ці розстріли були здійснені поквапцем, бо німці от-от мали увійти в окуповані раніше більшовиками міста...
"Починаючи з 39-року багатьох людей з мого рідного Острожського району Рівненської області засудили або виселили в Сибір. В 1941 році, коли совєти внаслідок стрімкого наступу Німеччини, відступали, то в Дубному та Луцьку в камерах поспішаючи просто забили людей. Це люди котрі там були і залишились живими мені потім про це розповідали. Зокрема, з мого села Садки в Дубно в тюрмі хлопець сидів, його звали Зеник", - згадувала Надія Петренчук.
Артем Петренчук (1 зліва, разом із братами)
"А хто Вам розповідав", - запитував я і свого дідуся Артема:
"Розповідали ті, хто був біля "кормушок", де кулі автомат не діставав. Стріляли з ППШ (пістолет-кулемет зразка 1941 року системи Шпагіна-РЕД) у "вівчок" ствол засадить, і січе. То тих, які були понад стіною біля "вівчка" не вбило, бо кулі ж не доставали. А ті ж люди, що були подалі так від дверей - ті були постріляні…В Дубно більшість розстрілів вчинила одна місцева жидівка з НКВС..., вона відзначалася особливою ненавистю до українських націоналістів"...
Перепоховання закатованих/жовтень 2019-го року.
Жертви режиму СССР. Останки страчених людей у червні 1941 року на території колишньої тюрми НКВС у місті Дубні Рівненської області. Під час пошукових робіт, 30 травня 2019 року.
"Я знаю, що Рівненську тюрму вивезли не розстріляли, встигли евакуювати. У Свердловськ. Всі інші тюрми більшовики порозстрілювали. Там з мого села - (Корчів’я Костопільського району) був один чоловік, котрий при Польщі з моїм братом Павлом сидів за націоналізм, також з Рокітного Петра, - мого двоюрідного брата родич, він теж з моїм братом Павлом сидів в 30-их роках", - далі розповів Артем Петренчук.
Ще багато хто зі знайомих Артема Петренчука туди потрапив. "Щоправда звідти теж мало хто повернувся".
"А Дубинська і Луцька розстріляні. Там страшне що було", - продовжує Артем Петренчук. -"Чи не найбільше народу загинуло в Луцьку".
Щодо людей, яких Артем Петренчук згадав за прізвищами - це Віктор Одарчук з того ж таки Корчів’я та його тезка Петренчук на організаційне псевдо Панько.
Ще Артем Петренчук згадував одного чоловіка, "він сам з Рівного, нас як розігнали з атомних заводів (з 1945 до 48 року Артем Петренчук сидів в Киштимі Челябінської області, де будували перший атомний завод в СРСР-автор) , відразу відправили на відому гору "Медвежку", то він розповідав і про випадки розстрілів у Рівненській тюрмі", живим свідком яких був"...
Артем Петренчук переповідав далі: Також сидів там я з корчівським одним хлопцем Олександром( це дуже ідейний хлопець був!) він теж з моїм братом Павлом сидів при Польщі... Окрім тогов Норильських таборах я спілкувався з чоловіком на ім’я Гаврило, він теж мій земляк - з Рокітного сам. Він розповів, що кого вивезли в Свердловськ теж переважно понищили.
Як вдалося вижити Гаврилу Артем Петренчук не згадував... Посилався АРТЕМ ПЕТРЕНЧУК і на свідчення чоловіка на ім’я Андрій також з Корчів’я, він в Дубно був при тих розстрілах, і залишився живий.
Майбутньому воїну УПА вдалося вижити і під час 2 світової війни, не потрапив він і за грати, бо за наказом командирів УПА у складі однієї з трьох сотень, в 1945 році, з боями перейшов в Чехословаччину, а далі мав перейти на західну Європу. Його подальша доля Артему Петренчуку не відома.
“Про розстріляних в Луцькій тюрмі пісенька була зложена”, - пригадав Артем Петренчук:
ВИСОКА МОГИЛА
Висока могила з сирої землі, а в тій же могилі сплять браття мої
Котрі за Україну віддані були, життя молоде катам віддали;
У Луцьку під тюрмою стріляли братів
лежать діти гетьманів мов жата трава
Над ними помстилась кровава москва
Не раз твої діти голодні були, хліба не їли, води не пили
Не раз виганяли на мокрі станки, під нігті саджали гарячі голки
На цементі спали в одних сорочках, неволі зазнали в московських руках.
P.S. Cподіваюся, що оприлюднені мною свідчення допоможуть дослідникам і криміналістам у реконструкції тих подій.