Як Олександр Соколовський сам себе «спалив»
Минулорічна відставка Олексія Резнікова з посади міністра оборони, супроводжується низкою корупційних скандалів і кримінальних справ: окрім одіозних «яєць за 17 гривень», спливла історія з закупівлею для Збройних сил літніх курток за ціною зимових – журналісти тоді писали про можливу причетність до оборудки народного депутата Геннадія Касая, чий племінник був співвласником компанії-виробника. Новий міністр оборони Рустем Умеров на початку 2024 року оцінював суму збитків при закупівлях для війська в 10 млрд гривень.
У січні за спробу дачі хабаря співробітникові ДБР було затримано львівського підприємця Гринкевича: його підозрюють у постачанні військам неякісного одягу на понад мільярд гривень.
Перед цим Держаудитслужба за результатами перевірки закупівель Міноборони заявила про знайдені порушення на 2,5 мільярди гривень, пов’язані із виконанням урядової постанови №335, прийнятої в самі перші дні російського вторгнення – у березні 2022 року.
Вона давала підприємствам можливість укладати прямі договори з Міноборони без жодних процедур та отримувати до 100% передоплати за товар і компенсації витрат, однак багато хто вписав у ці витрати і власний прибуток.
Правда деталізувати персоналії порушників голова відомства Алла Басалаєва відмовилась, пославшись на таємницю слідства. То ж нам довелось чекати, поки вони викажуть себе самі, наприклад, превентивними виправданнями. Так і сталось: ще за кілька місяців до відставки Резнікова ряд видань синхронно поширили допис із Фейсбуку власника компанії «Текстиль-Контакт» Олександра Соколовського про те, що нібито держава намагається «стягнути з вітчизняного виробника додаткові податки».
«…всі ми, хто шив в Україні, поставляв продукцію набагато дешевше іноземців, створював тут робочі місця, підтримував нашу економіку, платив тут зарплати та податки — порушники і з нас треба стягнути попередньо задекларований (але не факт, що отриманий) прибуток. З якого ми вже заплатили всі податки!» — зокрема, написав Соколовський. Що звучить принаймні смішно для тих, хто хоч трохи знає історію «Текстиль-Контакту». Адже Соколовський дійсно далекий від зарубіжної продукції тому, що поставляє… російську.
Ще до масштабного вторгнення компанії Олександра Соколовського були помічені на постачанні до ЗСУ тканини російського виробництва, також повідомлялось про їх можливі зв’язки із керівництвом «ДНР».
Зокрема, у 2017 році за одним із тендерів «Текстиль-Контакт» поставив до військової частини ЗСУ тканину виробництва російського Іваново, яка була представлена у супровідних документах, як «безальтернативна». Хоча альтернативи існували, якимось чином і в Міністерстві економічного розвитку, і в Міністерстві оборони цього «не помітили». Як і того, що роком раніше компанія ввезла з росії півтора мільйони метрів ситцю ти 60 000 метрів російської діагоналі 95-ї ширини: відповідні дані можна легко знайти у відкритому доступі.
При цьому «Текстиль-Контакт» неодноразово зривав вже укладені контракти з поставки літньої камуфляжної тканини для Збройних сил.
Як повідомляв кілька років тому сайт «Рупор», крім зірваних строків компанії Соколовського висловлювалися претензії і щодо якості тканини: розмір збитків оцінювався мільйонами гривень. Але ці «дрібнички», як неважко помітити, не заважають власнику «Текстиль-Контакту» давати численні інтерв’ю у якості «експерта з пошиття військової форми».
А поки армія ще не стала пріоритетом, Олександр Соколовський був приблизно таким же «експертом» у іншій царині – він постачав подушки та ковдри для «Укрзалізниці», монопольним поставником до якої йому вдалося стати через «особливі стосунки» з директором філії УЗ «Пасажирська компанія» Олександром Перцовським. Відтіснивши вітчизняних конкурентів, компанії Соколовського одразу взялися піднімати ціни. Так, ціни на подушки злетіли до 260 гривень, при тому, що на сайтах можна знайти таку ж продукцію за 110 гривень оптом і 130 гривень у роздріб. Це, звичайно, іще не згадані нами «яйця по 17 гривень», але уже на шляху до того. Тим більше, якщо ми згадаємо, що подушки закупаються десятками тисяч, лише один із виграних «Текстиль-Контактом» тендерів передбачає закупівлю 60 000 штук.
Що стосується урядової постанови №335, яка так стурбувала Соколовського, то, за словами заступника голови Державної аудиторської служби України Станіслава Патюка, вона й не передбачала отримання прибутку: в непевні лютому і березні 2022 року йшлося про те, щоб швидко завантажити підприємства, що простоювали, військовими замовленнями по передоплаті, при цьому держава оплачувала зарплату працівникам, податки та інші витрати, пов’язані з виготовленням продукції.
Про все це не міг знати Олександр Соколовський, вписуючи до калькуляції і майбутні прибутки свого «Текстиль-Контакту». Може, він розраховував, що цього просто не помітять в умовах перших місяців війни, а може сподівався, що Олексій Резніков трохи довше залишиться на міністерській посаді. Одначе йому зовсім не варто було наповнювати пресу «джинсою», зображаючи із себе невинно ображеного: контролюючі органи тепер точно звернуть увагу і на всі попередні сумнівні його оборудки з оборонним відомством.
Джерело: ОРД