Чому світ має боятися тандему путін–Нетаньягу.
Видання The Guardian опублікувало редакційну статтю, в якій стверджується, що Нетаньягу, путін і Трамп стали головною перешкодою на шляху до миру. У статті також підкреслюється особливий зв’язок між путіним і Нетаньягу, які використовують війну й убивства як інструмент збереження особистої влади.
Видання пише:
На початку травня Нетаньягу і путін провели дружню телефонну розмову, присвячену 80-й річниці перемоги над Німеччиною. У них багато спільного. Обоє стверджують, що досі «героїчно борються з нацистами — відповідно в Газі й Україні».
Ця вигадка використовується для виправдання масових вбивств мирного населення, зростаючих втрат серед військових і величезних економічних та репутаційних втрат. Можливо, це допомагає їм спати вночі.
Ці двоє занурили свої країни у глобальну ізоляцію та моральне вигнання. Війна утримує їх при владі. Вони експлуатують патріотичні настрої, щоб залякати внутрішніх опонентів і очорнити зовнішніх критиків як «антисемітів, прибічників терористів або русофобів».
Вони ведуть війну, бо бояться миру. Обоє ховаються від міжнародного правосуддя, щодо них видані ордери на арешт за жахливі злочини.
Нетаньягу та його крайні праві спільники відмовляють палестинцям у праві на незалежну державу. Так само путін відкидає реальність України як суверенної держави.
Обоє пропагують месіанські, експансіоністські бачення — «Великого Ізраїлю» та відродженої радянської імперії. В основі таких поглядів лежить расистський, ультранаціоналістичний світогляд.
Європейські лідери попереджають, що путін, якщо залишиться безкарним, направить свою зброю проти них. Нетаньягу вже розширив війну в Газі на Ліван, Ємен і Сирію. Останні звіти американської розвідки свідчать, що він готується до нападу на Іран, сподіваючись зірвати ядерні переговори між Вашингтоном і Тегераном.
А потенційні миротворці, особливо Дональд Трамп, не розуміють ще одну спільну рису: ніхто з них насправді не хоче тривалого миру.
Вічна війна — це їхній бажаний сценарій, їхній стандартний режим. Їхнє виживання залежить від насильства. Якщо бойові дії припиняться, вони знають, що їх чекає потенційно згубна розплата.
Скільки ще путін зможе втриматися при владі, коли російська еліта почне рахувати приголомшливі економічні та соціальні наслідки його провальної авантюри?
Коли настане мир, Нетаньягу загрожує тюремний строк за підозрою в корупції та хабарництві.
Міжнародний кримінальний суд вимагатиме їхньої видачі. Обоє можуть опинитися у скрутному становищі.
Ось чому вони бояться миру. І ось чому наполегливі міжнародні вимоги про припинення війн, підкріплені збільшенням військової та економічної допомоги Україні, а також посиленням санкцій і дипломатичного тиску на уряд «Ізраїлю», є способом усунути двох головних лиходіїв нашого часу.
Не дивно, що ця пара, чий подекуди складний зв’язок триває вже 20 років, обмінялася «теплими вітаннями» телефоном. Зараз вони потрібні одне одному.
Можливо, вони обговорювали способи придушення критиків, таких як Кір Стармер, як це жорстоко намагався зробити Нетаньягу минулого тижня. Нетаньягу вважає, що жахливий напад ХАМАС 7 жовтня 2023 року дає йому право робити все, що завгодно, незалежно від того, наскільки це незаконно й аморально. Він помиляється.
Або, можливо, він і путін обмінялися порадами, як маніпулювати, лестити й обманювати Трампа. Це гра, в якій обоє досягли успіху.
Цей тріумвірат Нетаньягу-путін-Трамп, ця взаємно підсилювана цинічна політична гра, нині є головною перешкодою на шляху до миру на всіх фронтах.
Хаотичне прийняття політичних рішень, характерне для першого терміну Трампа, досягло нових, небезпечних рівнів непослідовності в його другому терміні. Якщо ми хочемо покласти край війнам і епосі Нетаньягу-путіна, США мають повною мірою використати свою силу та вплив у тісній співпраці з союзниками.
Наразі відбувається протилежне. Під час візиту до Перської затоки Трамп більше нагадував нахабного комівояжера, ніж президента США. Особисто байдужий до голодуючих палестинців у Газі, він із запізненням намагається стримати ганебні дії Нетаньягу та зупинити його бомбардування Ірану.
Але це не означає, що Трамп прозрів щодо Палестини. Тепер, коли його потворна ідея «Газа-Рив'єра» провалилася, він, схоже, втратив інтерес. Йому це нічого не дає.
Якщо буде відновлено тимчасове припинення вогню в Газі й буде звільнено більше заручників, Трамп привласнить собі заслугу.
Але фундаментальна проблема залишається: він допомагає й озброює безжального прем'єра та крайню праву правлячу кліку, яка, як і американські неоконсерватори після терактів 11 вересня, використовує атаку ХАМАС для просування шовіністського порядку денного, порушуючи міжнародне право і навіть погрожуючи геноцидом.
В Україні ситуація не краща. Трамп зірвав спільний ультиматум Британії, Франції, Німеччини й Польщі, який вимагав від путіна негайного погодження на 30-денне перемир’я. А під час розмови з президентом Росії минулого понеділка здався. Путін знову зробив із Трампа дурня й розділив США та Європу.
Трамп починає розуміти, що він не Бог і не Папа Римський, і що сила його особистості сама по собі не здатна вирішити всі проблеми світу, що дає проблиск надії Газі й Україні. В нападі гніву Трамп погрожує піти. Якби ж він справді це зробив!
США повинні залишатися залученими на багатьох рівнях. Але президентське мовчання дуже допомогло б справі миру.
Подібно до шарлатана-лікаря, який ставить хибний діагноз, Трамп лише погіршує ситуацію. Щодня Нетаньягу і путін уникають відповідальності за свої злочини значною мірою завдяки своєму неосвіченому, самозакоханому брату з Білого дому.
Трамп має припинити самодіяльність і передати миротворчі зусилля в Газі й Україні досвідченим американським дипломатам, посланцям ООН, арабським і європейським посередникам, керівникам спецслужб і військовим експертам.
Одним словом, він має залишити це тим, хто знає, що робить. А від Нетаньягу й путіна — дистанціюватися.