У червні згадуємо одну з найстрашніших трагедій радянського терору — вбивства в урочищі Саліна.
1941 рік, Львівщина. Перед відступом радянські каральні органи перетворили соляну шахту на братську могилу. Тисячі людей катували дерев’яними молотами, розстрілювали й скидали до 100-метрової копальні. І живих, і мертвих — усіх в одну безодню.
Це було виконанням наказу радянського керівництва: перед втечею знищити всіх «неблагонадійних».
Лише за перші два тижні війни в тюрмах Західної України більшовики вбили понад 21 000 осіб.
«У саду, біля молодої черешні, лежала купа одягу. Різного: сорочки, спіднє, блузки — і все в крові. Трохи нижче, в ямі — мертві люди, навалені горою. Ми в жаху заціпеніли. Хтось пішов подивитися до костелу — і звідти почувся нелюдський крик. Люди кинулися туди, я за ними, а там… Там, на стіні, розіп’ята людина… Розіп’яли, як Ісуса Христа.», — Євгенія, 1927 р. н., м. Добромиль. Запис: Марія Прокопець. Саліна — урочище, наповнене болем. Місце, де сіль змішалася з кров’ю.
⬛️ Дізнавайтеся більше в межах спецпроєкту «Кривавий червень».
Автор: Локальна Історія