Трамп не наш герой — але, може, стане союзником?
Загальне розчарування Трампом (небезпідставне) в Україні настільки серйозне, що ми виявилися нездатні об’єктивно оцінити вплив його рішення про бомбардування іранських ядерних об’єктів на нашу ситуацію.
Ми звикли, що його «останні попередження» нічого не варті, що погроз він не виконує й що завжди задкує в зіткненні з сильними авторитарними лідерами — тобто змирилися з думкою, що від нього годі очікувати допомоги в нашій війні. Аж тут — бомбардування Фордо.
Я не буду аналізувати тут усі відмінності (як і подібності) української та ізраїльської ситуацій чи стверджувати, що все станеться аналогічно.
Просто поставте себе на місце путіна: чи може він сьогодні бути впевнений, що Трамп завжди блефує й ніколи не виконає своїх погроз щодо додаткових санкцій проти рф? Чи має він гарантії, що публічне ігнорування зусиль Трампа (читай: його приниження) може тривати вічно? Думаю, непередбачуваність американського президента знову стає дуже важливим фактором для ВВХ.
Звичайно, якщо ви в полоні наративів, що Трамп — російський агент, що путін всемогутній і що ніякі проблеми в економіці не зупинять його війну в Україні, — ви абсолютно не зобов’язані брати все це до уваги. Я ж просто намагаюся показати, що Трамп іще може відіграти позитивну роль у завершенні цієї війни.
P.S. Тільки пам’ятайте, що «стане» й «може стати» — не одне й те саме.