Цей закон чекало дуже багато українців. Україна на останньому місці за посмертним донорством органів. Наприклад, пересадку нирки від посмертного донора здійснюють лише в Запоріжжі – 3-4 операції на рік. Потрібно ж – тисячі. А, відповідно до європейського законодавства, іноземцям можуть пересадити трупну нирку лише у тому випадку, коли ніхто з їхніх громадян не потребує трансплантації. Як ви розумієте, таке трапляється вкрай рідко. Є квота для іноземців в Білорусі, але там теж треба стояти в черзі. Та і коштує така операція в Білорусі близько 70 тисяч доларів.
Закон, за який народні депутати проголосували, дасть можливість розпочати пілотний проект з пересадки нирки, який апробують на базі діючих в Україні Центрів трансплантації: у Запоріжжі, Києві, Дніпрі, Харкові, Львові та Одесі. На реалізацію цього в Державному бюджеті вже передбачено 112 мільйонів гривень. Небагато, але починати можна.
Механізм описаний в законі детально. Коротка шпаргалка ось:
Закон вступить в дію з 1 січня 2019 року. До 1 жовтня буде створена Єдина державна інформаційна система трансплантації для збору, реєстрації, накопичення відповідної інформації, а також здійснення об’єктивного і неупередженого розподілу анатомічних матеріалів людини, визначення пари донор-реципієнт;
Кожна повнолітня і дієздатна людина має право письмово надати згоду або незгоду на вилучення анатомічних матеріалів з її тіла для трансплантації і/або виготовлення біоімплантів після визначення її стану як незворотна смерть;
Кожна особа має право подати письмову заяву про відкликання своєї письмової згоди або незгоди на посмертне донорство і має право надати нову письмову згоду або незгоду на посмертне донорство. Згода чи незгода вносяться до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації;
Якщо померла особа не висловила за життя своєї згоди або незгоди на посмертне донорство, то згода на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації запитується у другого з подружжя або у одного з близьких родичів цієї особи (діти, батьки, рідні брати та сестри). У разі відсутності таких, трансплант-координатор запитує дозвіл у особи, яка зобов’язалася поховати померлого;
Трансплантація застосовується виключно у випадках неможливості збереження життя або відновлення здоров’я іншими методами лікування, що встановлює консиліум лікарів;
Вилучення анатомічних матеріалів у померлих забороняється у разі, якщо вони були дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, особами, визнаними недієздатними. Крім того, трупними донорами не можуть виступати люди, особистість яких не була встановлена, ті, хто загинув в результаті Операції об’єднаних сил (ООС) і під час інших бойових дій, пов’язаних із захистом національної безпеки країни;
До переліку осіб, які не можуть бути живими донорами належать: ув’язнені, іноземці та особи без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, особи з важкими психічними розладами, пацієнти, які мають важкі захворювання (які можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров’ю), вагітні, а також ті, хто раніше вже надав орган або його частину на трансплантацію;
Надання донорських органів потенційним пацієнтам відбувається за медичними показниками і безоплатно;
На отримання органів буде встановлена черга, окрім випадків родинного та перехресного донорства;
Трансплантація здійснюватиметься на принципах добровільності, гуманності та анонімності і гарантує достойне ставлення до тіла людини у разі посмертного донорства.
Я розумію, скільки буде питань, застережень і страхів у людей. До речі, ще один приклад, коли повністю проігноровано комунікацію такого важливого і революційного закону. Все, як завжди. Тому зараз чекайте чергову хвилю на тему «тепер нас лікарі будуть різати задля органів».
І так, я обов’язково підпишу дозвіл на посмертне донорство.
Зоя Казанжи
журналістка, письменниця, радник із комунікацій в агенції E'COMM