Ось і приповзли до націонал-соціалізму...
Вчені-історики все ще сперечаються щодо інфантициду (умисного дітовбивства) у стародавній Спарті. Аргументів на підтвердження жорстокості лакедемонян бракує і, певно, Плутарх таки прибріхував, коли описував жахи того «лаконічного» суспільства.
Менше з тим, міти свідчать: якщо спартанець чи спартанка народжувалися немічними і потворними, їх безжально скидали до урвища в горах Тайгет, відправляли «до Апофетів» (назва скелі), вважаючи, що таке життя не потрібне ні самій дитині, ні державі.
Леонід Талалай з цього приводу було геніально зауважив: «Таке життя, така епоха, і ми такі».
Як керівництво до дії сприйняла сумнівні спартанські звичаї голова комітету Верховної Ради з питань соцполітики та захисту прав ветеранів, народна депутатка від фракції «Слуга народу» Галина Третьякова.
Виступаючи на вебінарі, що був організований Київською школою економіки, Третьякова визнала недоцільним виплачувати безробітним громадянам соціальну допомогу: «Коли демографічно надаємо такі кошти, які використовуються родиною, і народження дитини відбувається не для того, щоб надати їй рівні права, освіту, а для того, щоб отримати матеріальну допомогу, то ми отримуємо, скажу жорстко, дітей дуже низької якості. Які призводять до того, що теж сідають на державні кошти».
Коментарі зайві. Бо саме цими принципами керувався вождь, чий картуз наразі у статусі особливо цінної реліквії зберігається путіним у храмі Шойгу.
Профспілки обурилися позицією пані, котра вже не вперше демонструє відверту зневагу до цивілізаційних надбань і докладає усіх служивих зусиль, щоб зруйнувати гарантії соціального захисту громадян. Постійна комісія Ради Федерації профспілок України з питань рівності прав жінок і чоловіків оприлюднила заяву з вимогою відставки діячки з печерними уявленнями про «якість українських громадян».
Ця, з дозволу сказати, «Слуга народу» зазначила, що зокрема стерилізацією жінок влада інших держав «викорчовувала в нації елементи, які не є захисниками і годувальниками».
На тлі цієї фашистської риторики епітети пацанів Корнієнка з Арахамією на адресу партійних «корабельних сосен» звучать як вишукані компліменти.