Авжеж, не «бути чи не бути?», а «за базар на кухні»!
Чи ви бачили, його зацікавила наша думка? Не лоскочіть його обвислий рейтинг.
Це чийсь, не наш же, президент анонсував вже третю частину Марлезонського балету. Причому анонсував у звичній для пацана грубій, хамовитій формі, звертаючись не до своєї Мендель, котра, може, й не таке від нього чула та бачила, а на «ти» до кожного українця.
Пряма мова найвеличнішого:
«25 жовтня на виборчій дільниці я задам тобі 5 важливих питань про те, що ми обговорюємо на вулиці, на кухні та в інтернеті, про що сперечаємось з друзями, батьками або таксистами. Про те, про що нас раніше ніколи не питали. 5 важливих питань, щоб дізнатися твою думку.
Не політика з високих кабінетів, не незалежних експертів з телешоу, не агентів з інших держав. Чи не вперше в історії незалежності ми запитаємо: «А що думаєш ти?» Чому твоя відповідь важлива? Тому, що буде так, як вирішиш ти» (курсив наш, хамство їхнє – авт.).
Якщо пані Ірина Балачук з «Української правди» стерпіла невихованість блазня, то це – її проблеми. Можливо, Зелений [Змій] спокусив журналістку пропискою у пулі. А, можливо, й ляснула дівчина за тикання.
Ми ж – ті, хто не звик до «панібратства на районі», хто «історично використовується політичними групами в своїх агресивних пропагандистських фейках» (© Зе – авт.), про інше. Поспекулюємо навколо інтриги з інтриганом.
Про хитро-, перепрошуємо, -попі заморочки з опитуванням читайте у спеціалістів. Вам доступно пояснять різницю між опитуванням і референдумом, приховані соціологічні мотиви нав'язливої цікавості уявної партії «слуг» напередодні всенародного фіаско, причини очевидного «нетримання» жовчі зеленим збіговиськом.
Давайте спробуємо з вами сформулювати п'ять запитань до квартального засланця. Алаверди, так би мовити. Пограємося. «В чорне доміно, аж доки сонце перепалить пруг і сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі», – як було вигаптувала пані Ліна.
Найперше, витримуючи запропонований нелохом стиль, запитуємо: «Доки ти, блазню, корчитимеш із себе Голого Бородька?». Адже, як раніше підраховано не нами, зазомбована твоєю брехнею «біомаса» масово покидає корабель дурнів – з 73 відсотків залишилося 29. Чи стоятимеш до останнього пацюка? Заходячись у пароксизмі реготу?
Друге. Парламентсько-республіканське. «Правда, що Разумков, настраханий близьким кінцем квартального проєкту, вже 24 жовтня підніме заробітки монобільшості до 15 тисяч доларів на місяць?». Твій спікер пояснює необхідність виходу оплати «галерних» зусиль фотографів і тверкнутих порноакторів на рубіж у 450 тисяч гривень щомісяця кадровою голодовкою у владних ешелонах. Ти можеш якось пояснити обернену пропорціональність «зарплатки-депутатки» в 0,5 млн. і мінімалки в 5,0 тис. грн.? Чого мовчиш, кінцевий ти не наш?
Третє запитання. Побутово-житейське. «Чи була у тебе розмова з Венедіктовою про її переїзд до статусної дачі?». Як пояснює тобі Мендель, ти ж Site.ua не читаєш, реакцію інформпростору на визивно безсовісну поведінку твоєї клевретки, що дивом посіла посаду генерального, вдуматися лише! прокурора? І заодно поведінку твою – з окупацією «дитячого музею» в Конче-Заспі?
Четверте. Ти запитання про Донбас відніс до провокативних і не будеш у нас розпитувати – з ким це ми воюємо сьомий рік? Може так і ліпше, бо правда очі повиколює. Гаразд. Цікавимося доступнішим: «Про відсутність стратегії поінформовані. У твоїй голові є хоч би щось українське?».
Насамкінець, п'яте, жорстоке. «Ти задумувався над страшною річчю – чому за Кравчука, Ющенка, Януковича і «навіть» за такого нелюбого тобі Порошенка ніхто не спалював себе привселюдно на знак протесту проти їхньої політики?». Так, за Кучми, у 1998 році, гірник з Луганщини Олександр Михалевич спалив себе перед будівлею облдержадміністрації під час акції Незалежної профспілки гірників, протестуючи проти невиплати зарплати червоним директоратом. Сьогодні хлопці горять з адресним прокляттям. От сядь і подивися на себе в дзеркало. Ти ж позиціонуєш себе позамежево щирим.
Ні, нешановний, ти – це не Україна. Брешуть твої біл-борди.