Опозиційна Бангладеська націоналістична партія (BNP) здобула переконливу перемогу на парламентських виборах, повернувшись до влади після майже двох десятиліть і висунувши лідера партії Таріка Рахмана на посаду прем’єр-міністра.
Рахман, син колишньої прем’єр-міністерки Халеди Зії та вбитого колишнього президента Зіаура Рахмана, одразу постає перед викликами з відновлення політичної стабільності, довіри інвесторів і ключових галузей промисловості.
За офіційними даними, у виборах, які вважаються першими за багато років справді конкурентними в країні, BNP та її союзники отримали щонайменше 212 із 299 місць. Опозиційна партія «Джамаат-е-Ісламі» та її союзники здобули 77 мандатів.
Національна громадянська партія (NCP), очолювана молодими активістами, які відіграли ключову роль у поваленні Шейх Хасіни, здобула лише п’ять із 30 місць, за які вона боролася. NCP була частиною альянсу, очолюваного «Джамаатом».
Разом із виборами відбувся референдум, на якому розглядалися конституційні реформи: обмеження до двох термінів для прем’єр-міністрів, посилення незалежності судової влади та представництва жінок, а також забезпечення нейтральних тимчасових урядів під час виборчих періодів і створення другої палати парламенту на 300 місць.
Офіційних результатів референдуму поки немає, однак телеканал Jamuna TV повідомив, що понад 2 мільйони виборців проголосували «за», а понад 850 тисяч — «проти».
Влітку 2024 року в Бангладеш спалахнули студентські протести проти квот на роботу в державній службі. У відповідь уряд прем’єрки Шейх Хасіни, яка перебувала при владі 15 років, розпочав жорстке придушення протестів, що лише посилило рух і вивело на вулиці ще більше людей.
Протести швидко поширилися по всій країні, і коли армія заявила, що не стрілятиме в протестувальників, стало зрозуміло, що правління Хасіни завершилося.
У серпні 2024 року студенти штурмували її офіційну резиденцію, змусивши прем’єрку втекти до сусідньої Індії.
7 серпня 2024 року лауреата Нобелівської премії миру Мухаммеда Юнуса обрали на чолі тимчасового уряду Бангладеш.
У листопаді минулого року суд у Дацці заочно засудив Хасіну до смертної кари за її роль у заворушеннях, під час яких, за оцінками Управління ООН з прав людини, загинуло близько 1400 осіб.