Павло Дуров у свій день народження виклав апокаліптичний пост про тотальне стеження.
Мені виповнюється 41, але я не відчуваю бажання святкувати.
Наше покоління стрімко втрачає час, аби врятувати вільний Інтернет, створений для нас нашими батьками.
Те, що колись було обіцянкою вільного обміну інформацією, перетворюється на найдієвіший інструмент контролю.
Колись вільні країни запроваджують дистопічні заходи — цифрові ідентифікатори (Велика Британія), перевірку віку в Інтернеті (Австралія) та масове сканування приватних повідомлень (ЄС).
Темний, дистопічний світ стрімко наближається — поки ми спимо. Наше покоління ризикує увійти в історію як останнє, що мало свободи — і дозволило їх забрати.
Нам брехали.
Нас змусили повірити, що головна битва нашого покоління — це зруйнувати все, що залишили нам предки: традиції, приватність, суверенітет, вільний ринок і свободу слова.
Зрадивши спадщину наших предків, ми ступили на шлях самознищення — морального, інтелектуального, економічного і, зрештою, біологічного.
Тож ні, сьогодні я не святкуватиму.
У мене закінчується час. У нас закінчується час.