У роз'єднанні нашого суспільства, у розхитуванні крихкої ситуації в Україні зацікавлений ворог. При чому, як зовнішній, так і внутрішній.
Так це свідома діяльність і бездіяльність тих хто цим займається, і тому вони вороги. Проте скоро ними будуть займатися й не факт, що тільки правопохоронні органи...
Скажімо відверто, як усе частіше звучать «плачі Ярославни» про те, що в Україні мирні міста перенасичені зброєю і що по закінченню війни може розпочатись збройовий хаос. А ще, — зростання рівня злочинності.
Дехто навіть проводить недолугі аналогії із повоєнним СССР (по суті, відверто тоталітарною диктатурою), де так все і відбулось. Однак, Україна XXI сторіччя не Совдепія сторіччя XX-го, про це слід пам'ятати!
Адже, по-перше, рівень життя і моралі у СССР був якраз сприятливим до такого розвитку подій, тому аналогія така собі. А по-друге, держава Україна може дуже просто запобігти подібному розвитку подій:
Ті ж, хто володіє автомобілями, як джерелом підвищеної небезпеки, не прагнуть сісти за кермо, щоби ганяти вулицями та давити людей... Хоча до автомобілів, коли вони тільки почали ставати масовими, теж ставилися з пересторогами.
На зламі епох (XIX-XX сторіч) навіть розглядали питання: чи можна дозволяти вільне володіння автомобілем пересічними громадянами? І, як бачимо нині, все обійшлося, хоч і не без перепон.