Українському суспільству вже точно час подорослішати та перестати зачаровуватися, щоб потім не розчаровуватися.
Сьогоднішні заміри політичних рейтингів, де перемагає Залужний та його партія — приблизно те саме, що й заміри перемоги Зеленського та його партії у 2018.
Партії немає, кандидат нікуди офіційно не йде, а вся підтримка людей базується на антирейтингу діючої влади та рейтингу продукту мовчазного кандидата який не має жодного відношення до політики.
У Зеленського це був «Квартал», а у Залужного ЗСУ зразка 2022-2023.
Немає, а ні команди, а ні ідеології, немає нічого.
Навіть розуміння того, що з себе представляє Залужний як політик.
А ні, є гасла: «Батько!» «Отаман!» і т.д. І є якийсь рейтинг під який будуть вигадувати як ідеологію, так і сам політичний проєкт. Ну і команду будуть наповнювати від зворотнього.
Від отриманих відсотків та місць в Парламенті.
Так за кого люди віддають голоси в соцопитуваннях?
За політичний проєкт з мовчазним обличчям сталевого генерала Залужного за яким стоять хто?
Нагадаю всім ще одну електоральну пігулку памʼяті.
У 2012 році, в Словʼянську, на довиборах в Парламент переміг син Азірова Олексій.
Жодного дня не зʼявившись в Словʼянську він виграв «в одну калітку».
Виграв руками діючого мера Нелі Штепи, яка організувала сину Премʼєра таку передвиборчу кампанію, що містяни повірили в месію та обрали Азірова джуніора Нардепом.
Штепа тоді казала: «Такий кандидат — це як виграти в лотерею!» та «Голожопєнкі тут не пройдуть!».