Війна в Україні змінила уявлення про міць армії рф, що на очах усього світу перетворилася на організоване злочинне угруповання Пуйла.
Російські війська бомблять мирні квартали Чернігова, Харкова, Маріуполя, Охтирки та інших міст, перетворюючи на попіл школи, дитячі садки та пологові будинки. Варварам ХХІ століття протистоїть увесь український народ на чолі з Президентом, який гідно прийняв виклик Кремля.
І ніде подіти правди, але значною мірою саме завдяки йому весь світ побачив сутність нинішньої росії та кремлівського бункерного щура. Вони ж-бо не один рік вихвалялися високотехнічною армією, що тільки-но ступивши на українську землю, перетворилася на банальних убивць і мародерів.
За 3 роки перебування на Банковій Володимир Зеленський не раз публічно повторював: він готовий зустрітися з Путіним і подивитися йому у вічі. Колишній комік був упевнений, що його особиста зустріч із президентом росії кардинально змінить ставлення Кремля до України, і з Москвою можна буде домовитися про мир на Донбасі.
Втім, усі зусилля Зеленського виявилися марними. Путін ігнорував чинного президента України, давав зрозуміти, що той – не його рівень у переговорах щодо майбутнього України.
Впродовж минулих чотирьох місяців американська та британська розвідки неоднаразово публічно попереджали Київ про можливий наступ російської армії. Про таку небезпеку говорив і президент США Джо Байден.
Але весь цей час Зеленський заспокоював українців, дорікаючи Заходу за поширення фейків. Він до останнього не вірив, що Росія зважиться на широкомасштабне вторгнення в Україну. Важко в це було повірити і всьому світові.
Проте реальність виявилася страшнішою за всі прогнози: вранці 24 лютого росія атакувала українську територію балістичними ракетами. Зеленський повівся гідно: він не втік із країни, не сховався від Путіна в бункері і не капітулював перед агресором.
Він як верховний головнокомандувач української армії очолив опір російським окупантам. І навіть не віриться, що це той самий Зеленський, який ще донедавна хотів зазирнути у вічі Путіну.
Чим і коли закінчиться російсько-українська війна сьогодні не знає ніхто. Але абсолютно очевидно, що Володимир Зеленський увійде в історію України як президент, який прийняв виклик однієї з найсильніших армій світу.
Скажімо відверто: йому аплодують стоячи у парламентах Західної Європи, він – на обкладинках світових ЗМІ. Президент України – друг Макрона і Джонсона а ось Путін перетворився у країнах Заходу на нерукостислого.
Сьогодні, поза всяким сумнівом, зоряна мить Зеленського у світовій політиці. Він став справжнім символом боротьби не лише українського народу, а й усього світу проти російської агресії.
16 днів війни перетворили Зеленського на справжнього лідера нації. Сьогодні він – ворог номер один для Владіміра Путіна, який донедавна був щиро переконаний, що його армію в Україні зустрінуть як визволителів із квітами.
Оточення українського президента стверджує, що за 2 минулі тижні спецслужби запобігли десятьом замахам на Зеленського. Пуйло жадає його смерті – якщо не фізичної, то принаймні політичної; і те, що цього не сталося й досі, свідчить про слабкість господаря Кремля.
Ультиматум Москви Києву, що складається з чотирьох пунктів, є свідченням того, що росія не готова йти на компроміси в переговорах з Україною. Будь-який мир на умовах Пуйла неминуче призведе до краху української держави; це розуміють і Зеленський, і Путін.
Росія продовжує бомбардувати мирні міста, змушуючи українську сторону до капітуляції. Але в Україні здаватися ніхто не збирається – ні малий, ні старий, ані в Києві, ні в Херсоні, ні в Миколаєві, ні в Харкові, ні в інших великих містах.
Наразі Кремль вимагає від Києва неможливого: визнання так званих "ЛНР"-"ДНР", окупацї Криму та проведення демілітаризації. Путін на очах усього світу нищить українців.
Чи може у такій ситуації Зеленський піти на мир із росією? Теоретично, так, але навіть якщо він підпише якийсь документ, Москва мусить зрозуміти, що за якийсь час папірець втратить цінність, бо його підписали під прицілом гармат, які росія, розв'язавши війну під надуманими приводами, націлила не лише на мільйони українців, а й на Європу.