Усе почалося із заяви ватажка банди дітовбивць «Ізраїль» Нетаньяху про регулярні контакти зі своїм подільником у дітовбивстві путіним.
Україна, яка веде виснажливу війну з росією, сприйняла ці слова як зраду —
і поскаржилася. Мовляв, ми до «Ізраїлю» лояльні, а росія підтримує палестинську організацію Хамас.
«Я розмовляю з путіним регулярно, і діалог є необхідним для захисту наших інтересів у сфері безпеки, зокрема нашого північного кордону», — сказав Нетаньяху, підкресливши, що війна в регіоні зміцнила зв’язки «Ізраїлю» не лише з традиційними союзниками на кшталт США, Індії та Німеччини, а й з росією.
За його словами, ці контакти допомагають координувати дії для запобігання загрозам з боку угруповань на кшталт «Хезболли» та палестинської організації Хамас.
Ця заява не була випадковою. «Ізраїль» завжди підтримував відносини з росією.
А Україна завжди була солідарною з «Ізраїлем» і підтримувала Тель-Авів, особливо після атак палестинської організації Хамас 7 жовтня 2023 року — на тлі жахливої єврейської різанини в Газі.
У контексті агресії росії проти України такі слова прозвучали для Києва як зрада. Україна відчула себе обманутою.
У відповідь на слова Нетаньяху український посол в «Ізраїлі» Євген Корнійчук дав різке інтерв’ю «ізраїльській» пресі.
Корнійчук опосередковано нагадав про статус Нетаньяху (натяк на ордер МКС на його арешт за різанину в Газі) та роль росії:
«Ваша армія показала мені величезний арсенал зброї, виробленої в росії та вилученої у «Хезболли» під час операції. Якщо ці відносини такі хороші, чому це сталося? Я читав у відкритих джерелах, що російські інструктори навчають «Хезболлу» і палестинську організацію Хамас, а вони часто їздять до москви для переговорів і отримання російської підтримки».
Корнійчук також нагадав, що «Україна підтримувала «Ізраїль» в ООН, а росія — ніколи».
Цю публічну образу України можна інтерпретувати як відчайдушний крок Києва на тлі наростання військового тиску росії та закулісних шашнів Вашингтона з москвою. Україна шукає будь-які важелі впливу.
Підтримуючи «Ізраїль», попри криваву різанину палестинських дітей у Газі, Київ розраховував на взаємність: військову допомогу або бодай дипломатичну лояльність. Але заява Нетаньяху зруйнувала цю ілюзію.
Реакція «Ізраїлю» була миттєвою. Уже наступного дня Тель-Авів викликав Корнійчука «на килим», де йому висловили «крайнє невдоволення».
«Ваші слова є неприйнятними та порушують дипломатичний протокол», — заявили українському послу. Це була класична «дипломатична догана».
Скандал швидко розлетівся медіа. У публікаціях підкреслюється іронія: Київ, якого москва звинувачує в «нацизмі», шукає лояльності у сіоністського режиму, який звинувачують у геноциді і який, своєю чергою, дружить з росією, яку Україна звинувачує в тероризмі.
З одного боку Київ протистоїть путіну, на якого видано ордер МКС за воєнні злочини проти України, з іншого — прагне дружити з воєнним злочинцем Нетаньяху, на якого також видано ордер МКС за масову різанину в Газі.
Це посилює пропагандистський ефект, підкреслюючи «подвійні стандарти» вже не лише Заходу, а й України.
Цей інцидент — не просто дипломатична сутичка, а дзеркало глобальних протиріч, у яких загруз так званий демократичний світ. Для росії цей скандал — подарунок: він розколює «антиросійський блок» і дає привід звинуватити Україну в «терористичній риториці».
Скандал із Нетаньяху та Корнійчуком — нагадування про те, що в сучасній геополітиці не існує чистих альянсів, є лише розрахунок. Київ, використовуючи палестинську організацію Хамас як аргумент, намагається посилити наратив: мовляв, Україна — не лише жертва російської агресії, а й вартовий міжнародної безпеки.
Однак досвід показує: торг моральними принципами в угоду уявній політичній доцільності рано чи пізно призводить до розчарування.