Подія сталася в одній із лабораторій Українському фізико-технічному інституті. Впродовж 1920-1930 років заклад знаходився у Харкові.
Група так званої високовольтної бригади могла стати першою у світі, якій вдалося розщепити ядро атома літію у контрольованому експерименті. Проте тиск совєцького режиму заважав і лідерами стали британці з лабораторії Генрі Кавендиша у Кембридзькому університеті.
Все почалося з того, що 1928 року у Харкові з ініціативи академіка у галузі фізики полтавця Абрама Іоффе було створено Український фізико-технічний інститут, першим директором якого став інший відомий фізик Івана Обрєімов. Вони були першопрохідцями, які гуртували науковців-ентузіастів.
Слід зауважити, що ні в УРСР, ані у цілому у СССР взагалі було подібної наукової організації, котра цілеспрямовано займалася б ядерно-фізичними дослідженнями. Тому увага кремлівських спеціальних служб до вчених умів була більш аніж посиленою.
Вирішальний експеримент відбувся 10 жовтня 1932 року, буквальна за пів року після аналогічного експерименту у лабораторії Кавендиша на Туманному Альбіоні. Цього дня зовсім випадково в інституті виявився важливий гість — майбутній лауреат Нобелівської премії академік Пьотр Капіца.
Він на власні очі побачив, як зі збільшенням прискорювання напруги під час руху протонів у полі зору мікроскопа з'являються іскри, що свідчать про розвал ядер літію. Це було приголомшливе відкриття, яке заклало основи вітчизняної ядерної фізики, штучно обмеженої кордонами «тюрми народів».
Фактично, українські науковці у лабораторії харківського фізико-технічного інституту повторили один в один експеримент своїх британських колег, самі про це не знаючи. Якби не совєцький режим, світове визнання за відкриття нейтрона дісталося б не команді Кавендиша.
Окремо медіаагенція «Останній Бастіон» зауважує, що науковці знайшли ще один перспективний метод передачі квантової інформації. Нова робота дослідників перевертає загальноприйняті уявлення про те, як збудження спінів поширюються в антиферомагнетиках.